Матриця-2, або Відповіді незадоволеним читачам

Фото: Колаж О.Гвоздика

Надруковані напередодні виборів у №2-3 газети «В двух словах» і на сайті  Xpress роздуми сумського письменника Василя Чубура («Якби я був електоратом») викликали помітний резонанс. У коментарях на порталі і у дзвінках до редакції читачі зверталися до автора з численними запитаннями, щоправда, не завжди коректними, але цікавими. Час переадресувати їх йому  в узагальненому виді, особливо враховуючи підсумки першого туру виборів. На правах нашого давнього  знайомства  з Василем і  сподіваючись через те на щире «зізнання», я й влаштував йому допит… Ні, не допит. Краще  російською – «допрос с пристрастием».

–Василю, в одному з відгуків читач порадив тобі не лізти в політику й  запитав, чи справді ти не розумієш, що за Януковичем «стоїть» Ахметов, а Симоненко «лежить» під олігархом Григоришиним, а Тимошенко  є ставленицею крупного капіталу?

–  Отакої. Я про корову, а мені про козу. Сьогодні приглядаються навіть, якого кольору одяг носиш, а якщо гіпотетично роздумуєш про вплив «матричних»програм на значні суспільні  події, то й поготів у «політологи» запишуть. Про те, що капітал породжує політиків, а не навпаки, нам ще в школі  товкмачили на уроках історії, суспільствознавства, а в інституті – на лекціях з політекономії та історичного матеріалізму. Втім, подібні запитання мені й при зустрічах ставили. Навіть такого типу: «Як ти можеш за «зека» агітувати?»  Що ж,  дитинство закінчується, а гра в «зіпсований телефон» триває… 

– Нещодавно на e-mail редакції читачка написала, що цікаво було б дізнатися, про що ти радиш задуматися  перед другим туром президентських виборів?  

–Про що? Наприклад, про те,  чому Янукович вже стільки років є однією з провідних фігур нашого політикуму, хоча має такі слабкі місця, як судимість у минулому й посередні ораторські здібності.  Можливо, його «слабкість» і є його символічною силою? Про значення «Я» уже говорив, тому приглядимося до його «зеківства».  Про те, що людина відбуває на землі покарання, свідчать не тільки біблійні та фольклорні, а й безліч філософських текстів. Науковим фактом є й те, що тілесна оболонка людського «Я» складається з мінеральних речовин, основою яких є кристалічна решітка (синонім – грати), а також з клітин (російською – клеток). Пам’ятаєш, крилату фразу з фільму Ролана Бикова «Чучело»: «Все мы -  детки из клетки»?    

–  Вибач, але іноді здається, що деякі з твоїх семіотичних розвідок, як то кажуть, притягнуті за вуха.

– Так і є. Тільки не в пересічному розумінні цього виразу. Існує традиція тягнути іменника в день його народження за вуха.  Очевидно, що це символізує не тілесне, а духовне зростання людини, ознакою якого, на мою думку, є   дочування тих знакових значень, які не уловлює пересічний слух. Якщо недостатньо наведених вище доказів щодо ув’язнення людського «Я», то задумаємось, чому так схожі слова «в’язи» і «в’язниця»?

Наука доводить, що існують основні закони спілкування, які є об’єктивними, вони діють незалежно від волі тих, хто спілкується, переважно автоматично. Один із них – закон протягування критики. Усе, що  привертає увагу, говорить він, стає предметом обговорення, а негативне ставлення до «вискочки» (і не тільки в політиці) з’являється від підсвідомого незадоволення самим собою, яке на рівні свідомості спрямовується на інших. Схоже, що ті, хто не сприймають в Януковичі його «зеківського» минулого, страждають від поневолення чи то власними амбіціями, чи то нездійсненними бажаннями тощо. А хіба не унікальним є той факт, що позбавитися судимості допоміг йому космонавт? (У грудні 1978 р. судимість Януковича постановою  Президії Донецкього обласного суду была визнана безпідставною. Це сталося завдяки втручанню депутата Верховної Ради СРСР, льотчика-космонавта Георгія Берегового – Ред.)

Не хочу заглиблюватися в євангельську міфологію, це небезпечно, але якраз там є цікаві аналогії. Згадаємо хоча б той незаперечний факт, що євангельський месія теж має судимість. Можливо, невипадково Янукович їздив за благословенням саме на Афон, який вважається оплотом православ’я східного обряду.

– Ти натякаєш, що теперішня ситуація в Україні має ще й релігійне підґрунтя?

–  А хіба ні?  Згадай минулорічний приїзд в Україну патріарха Кирила – скільки різнополюсних реакцій він викликав. Так само, як і питання єдиної помісної церкви, яке постійно політизується. А хіба вся історія нашої країни не свідчить, що тут упродовж століть проходив кордон між католицьким і православним світами? А Коліївщина й Гайдамаччина? Для мене було спочатку зрозумілим, що окатоличені західні області проголосують за Ю. Тимошенко, коли та взяла благословення у Папи Римського. Блискучий піарний хід. Адже релігійні традиції дуже живучи, навіть сімдесят років тотального атеїзму їх не викорінили. І будь-які факти й доводи економічного характеру проти них безсилі.

–  То виходить, що хто б з кандидатів не став Президентом, а об’єднати країну навряд чи вдасться? Хіба харизми, носієм якої, безперечно, є Ю. Тимошенко, для цього недостатньо? 

— А Горбачов не мав харизми? Його промовами заслуховувався весь СРСР —  від Камчатки до Вільнюса,  – і що?  У леді Ю.чудові політологи й іміджмейкери, та й вона людина, поза всякими сумнівами, знакова. Я вже говорив, що вона символізує собою жіноче начало, але не в статевому його розумінні. Після першого туру часто показували карту країни, майже навпіл  поділену між симпатиками теперішніх претендентів. Незважаючи на те, що контури її мали вигляд не кола, а дракончика, тягнуло на порівняння зі східним символом «янь-інь».

–  Так, на твою думку, краще для країни, аби перемогло чоловіче начало чи жіноче?

–  Не ризикну робити прогнози, хоча  відповідь і напрошується. Але погоджуюся, хоча не дуже хочеться, й з Дмитром Корчинським, коли він говорить, що, якби вибори щось вирішували в історичному плані, то їх давно б уже не існувало. Ще за часів античності стверджували, що існує доля, рок, фатум, тобто інформаційна програма, яка діє  невідворотньо. Про це свідчать і деякі з передбачень Нострадамуса, і міф про царя Едіпа, який через століття відгукнувся у Фройда «едиповим комплексом».  Схоже, що вибори потрібні не стільки для того, щоб загал визначав свою долю, якщо це взагалі можливо, скільки для того, аби протестувати, продіагностувати  духовний стан кожної окремої людини, її здатність до самопізнання, до розгадки таємниці власного існування, а не сліпого слідування за тим чи іншим кумиром —  хоч у сфері спорту чи шоу-бізнесу, хоч у сфері політики.  Тому нікого й ні за кого й не агітую.  Нехай кожен вирішує сам, висловлює власні реакції на ситуацію.

–Якщо правильно тебе зрозумів, то чоловіче й жіноче начало в духовному плані не співпадають зі статевими ознаками? Звідси  й такі такі явища, як переміна статі хірургічним шляхом, трансвестиція й нетрадиційні сексуальні  орієнтації?

– Безумовно. Не співпадають із зовнішніми ознаками й символічні значення  імені не тільки людей, а й націй та народів. Завжди присутня опозиція й у назві країн. Скажімо, зовнішні, об’єктивні   ознаки США – певні географічні координати, кордони, кількість населення тощо. А внутрішні, символічні – залежать від того, хто як сприймає. Для одних  США  (USA) – це взірець демократії, а для інших – агресор, світовий тиран. Так же й із Україною та Росією, Сходом і Заходом, правдою і кривдою тих чи інших подій. Але кожен сам (або під упливом якихось маніпулятивних технологій) трактує  їх символічне значення, тим самим засвідчуючи стан свого духовного розвитку. Ніякої заслуги людини немає в тому, в якому етнічному середовищі народилася, але відчуття належності до свого роду-племені сидить глибоко в  крові, стаючи «сировиною» для різних маніпуляторів. Українство духовне не співпадає з природним, історичним.  Роздуми про це свого часу я навіть заримував:

… Козакувати вирішив, юначе?

А шабля де і оселедцем чуб?

Заговори, щоб світ тебе побачив,

І замовчи, щоб світ тебе почув.

Москаль не десь на сході, за кордоном,

Він – у твоїй душі, копиче лють,

А турки язика обсіли гроном

І ллють брехню у чашу серця, ллють.

Та чаша повна так, що тісно й вінцям.

Чолом своїм удар, а не чолу...

Замало народитись українцем,

Ще треба й докумекати – чому.