Знайомтесь: Василь Бороздін – агент змін, або Хто такі «потрібні люди»

Василь Бороздін родом із міста Антрацит Луганської області. Він ( на фото – четвертий ліворуч),  напевне, найактивніший із переселенців у Шосткинському районі і точно – найвідоміший керівник громадської організації у Шостці, куди переїхав у червні 2014-го. Співпало, що саме у момент активних бойових дій на Донбасі фірма «Арт Ді Лайн», де Василь працював, отримала замовлення з Шостки. Так і переїхав, почав працювати на посаді технічного директора; про якусь там громадську діяльність тоді навіть не думав. Усе почалось із захисту прав своєї мами, яку перевіз до Шостки з Луганщини.

На той час він стикнувся з проблемами реєстрації і становлення її на облік в місцевому управлінні праці та соціального захисту населення. Василь зауважує, що з проблемами звертались і до місцевої влади, яка, треба віддати належне, йшла на зустріч переселенцям. Підтримували  й усі небайдужі шосткінці. Тоді ж і сам взявся допомагати  землякам, вимушеним покинути свої домівки.

–  Я почав займатися цим питанням і виявилося, що такі випадки не поодинокі. Як людина комунікабельна, за три місяці вже багато кого знав у місті, тож до мене почали звертатися інші переселенці, – пригадує Василь.

Ми спілкуємося в офісі організації «Потрібні люди».  Назва «офіс» не дуже підходить для невеликого приміщення в одному з гуртожитків міста. Ніякого «євроремонту», все облаштовано силами активістів, але дуже затишно. Навіть, не віриться, що тут була кімната для курців, обідрана, обшарпана, наскрізь просякла тютюновим димом.

–Хто підтримав Вас у новій діяльності? Чи, навпаки, відмовляли від створення громадської організації?

Організація ще молода, нам у березні виповнилося два роки. Та і  я ще – теж молодий! Мені лише 48 років! – усміхається, – Знайомі справді відмовляли, говорили: «Нащо воно тобі потрібне?» Але я така людина, не можу просто сидіти, склавши руки.Зрозумів: мої земляки розгублені, їх треба інформувати, координувати. Тож узявся допомагати.

Тим більше, у Шостці доля звела мене з Оленою Ємець. Вона не лише моя дружина, вона – однодумець. Має економічну освіту, а наразі повністю займається розвитком нашої громадської організації. Ми її разом і створили. До нашої зустрічі в Олени також не було ніякого досвіду роботи у громадському секторі. Зараз вона– виконавчий директор ГО «Потрібні люди».

Звичайно, відразу привертає увагу назва– «Потрібні люди». Звідки вона? Виявляється, спочатку назвалися російською – «Нужные люди». Але це звучало з недобрим підтекстом. А переклали українською – інша справа! «Потрібні» –  у значенні «важливі» для громади,  ті, які приносять користь.

– …На початку діяльності нас у команді було шестеро. Зараз залишилося четверо. Бо наші волонтери  взяли участь у грантових програмах для переселенців на перенавчання і відкриття власного бізнесу і тепер опановують новий фах,  розвивають власну справу. До речі, з десяти ВПО (внутрішньо-переміщені особи – Xpress) , які побажали взяти участь у проекті, семеро отримали гранти. Непоганий показник, я вважаю.

Наша організація запрошувала людей на збори, ми розяснювали, які gfdf мають переселенці. А взагалі займаємось юридичними, соціальними, гуманітарними проблемами, хоча не маємо юридичної освіти. Просто з власного досвіду, якихось життєвих ситуацій знаємо, як законно вирішувати питання.

Сьогодні Василь значно просунувся на шляху правової допомоги. І раніше активно навчався, відвідував форуми активістів. Нині проходить підготовку громадського радника. Торік yа загальних підставах заповнив анкету на участь у новому проекті й опинився серед  22 обраних із понад 450 бажаючих з усієї України.

«Хто такі громадські радники? Це ті ж параюристи, просто назва «радник» зрозуміліша широкому загалу, – пояснює керівник Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Валентина Трошечко.– Це активні громадяни, які не мають юридичної освіти, але можуть надавати первинну правову допомогу, консультувати, координувати. Це люди, яким громада довіряє. Ми в області широко роз′яснювали це, тож громадські активісти отримали чітку мотивацію для участі в проекті Міжнародного фонду «Відродження», Координаційного центру з надання правової допомоги, Мережі правового розвитку та Української фундації правової допомоги.».

Серед таких радників і керівник «Потрібних людей»  Василь Бороздін, який обрав той напрямок, який йому ближчий – «Розвиток громад».

–Для мене це  пріоритет, це – моє. Я у цьому, як риба у воді. Хочу, щоб усе ворушилося, крутилося, працювало і  приносило користь громаді. Вона має розвиватися, щоб бути успішною. І в ній обов′язково з′являться лідери.

А на скільки відсотків, Ви вважаєте,переселенці інтегровані у шосткинську громаду?

На 24 травня цього року тут зареєстровано 289 внутрішньо переміщених осіб, які отримують адресну допомогу. Можна сміливо сказати, що відсоток інтегрованих наближається до ста.Ми організовуємо заходи для дітей, виставки, наші переселенці беруть участь у тутешніх концертах. Спільно з місцевими жителями облаштували в центрі міста клумбу за власні кошти…

Тобто співпрацюєте з іншими організаціями? А який сьогодні громадський сектор Шосткинського району?

–Думаю, як і скрізь, громадський сектор поділений на два табори: один  дійсно займається громадською діяльністю і є неприбутковим, інший  сидить «на бюджеті». А це різні підходи до одних і тих же проблем. Найбільше товаришуємо з громадським об’єднанням «Захисник», яке опікуються інвалідами війни, учасниками бойових дій усіх війн та конфліктів і атовцями. А переважно з сумськими організаціями. Наприклад, ГО «Сумське громадське коло», «Калинове гроно».

Чого хочете досягти, які у вас плани?

–У найближчому майбутньому – взяти участь у написанні обласної програми з  захисту прав переселенців. У  ній мають бути враховані й соціальні аспекти ВПО. Адже за чотири роки ми вже є членами громади.

«Василь уже реально не «переселенець», –  вважає його колега по навчанню на громадського радника, представниця ГО «Сумське громадське коло» Сніжана Камінська. –Бо коли ми говоримо «Василь Бороздін», ми асоціюємо його з Шосткою. Він перейнявся проблемами міста, є активним учасником і організатором різних ініціатив».

Василь Бороздін запевняє, що у  Шостці сьогодні почувається комфортно.

Тут дешеве житло і велике поле для розвитку та  діяльності громадського сектору,– говорить  він. –А в першу чергу – це цікаво мені! Я агент змін,якщо можна так сказати. Хтось же має бути прикладом для інших…

Лілія Гафурова,медіа-студія «Контент»

No Comments
Іван Савченко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.