СумДУ: вигнання «бісів» по науковому

Кафедра проти ректора чи ректор проти кафедри? Який з цих двох варіантів обрати, щоб правильно визначити суть конфлікту, що спалахнув у Сумському державному університеті і вже виплеснувся за його стіни у соціальні мережі? Відповідь на це питання мало дати 21 березня засідання вченої ради вузу, на яке цього разу прийшли не тільки викладачі інших кафедр  та студенти, а й, враховуючи широкий суспільний інтерес до справ СумДУ, і журналісти. І було це засідання, зазначимо, забігаючи наперед,  не менш захоплюючим, ніж трилер «Чужий проти Хижака».

У порядку денному засідання Ради питання було сформульовано так: «Стан організації підсумкової атестації на кафедрі маркетингу та управління інноваційною діяльністю». Простіше кажучи, що далі робити з кафедрою? А виникло це питання тому, що останнім часом ця, одна з найуспішніших кафедр під керівництвом професора Сергія Ілляшенка,  яка отримала визнання не тільки у науковому світі, а і у бізнес-середовищі України, збунтувалася і не виконує деякі накази ректора Анатолія Васильєва. Приборкати непокірних ректор намагався за допомогою дисциплінарних стягнень , а коли це не подіяло, виніс питання щодо подальшої долі бунтівної кафедри на засідання вченої ради вишу.

Вчена рада мала розглянути результати розслідування, створеної за наказом  ректора  комісії, яка протягом трьох місяців перевіряла роботи студентів кафедри маркетингу, що зберігаються в архіві вузу. За результатами перевірки було виявлено 22 роботи, які тотожні буква в букву і кома в кому, повідомив раді голова комісії, перший проректор Василь Карпуша. «Це – перший такий ганебний випадок в історії нашого вузу», – з сумом констатував він.

«Опись, прОтокол, отпечатки пальцев…»

Комісія розпочала свою роботу 15 жовтня 2018 року, а дізналися про це і про складений за результатами перевірки акт  на кафедрі маркетингу лише  після 15 січня 2019 року. Що сталося за цей час з роботами, до яких мали доступ тільки члени комісії, невідомо, говорять на кафедрі, натякаючи, що роботи могли підмінити.

Не будемо це коментувати.  Погодимося з ректором, що виявлений плагіат – «це факт»,  і,  якщо у когось є сумніві щодо доброчесності комісії, то він може звернутися до суду чи  до  прокуратури. Хай розвіють  ці сумніви  за допомогою експертизи почерків, відбитків  пальців, детектора брехні і т.п., запропонував на засіданні ради Анатолій Васильєв.

Зазначимо, що, сумніватися у висновках комісії, можливо, і не було б підстав,  якби до її складу  були включені  викладачі  опальної кафедри та профспілки вузу, які мали б теж поставити у акті свої підписи. Погодившись з висновками  комісії, або заперечивши їх. Чому цього не було зроблено – лише одне з багатьох питань, які виникають у ході знайомства з подробицями конфлікту.

Звичайно, плагіат у науковому, вузівському  середовищі  – явище ганебне. Але судити з числа 22 про роботу кафедри в цілому і на цій підставі, навряд чи, коректно. Те, що деякі студенти просто переписують вже готові роботи, ні для кого не новина.  Але якій відсоток складають ці 22 роботи з загальної кількості перевірених, і за який період? І чи можемо ми порівняти це число з кількістю подібних плагіатів,  що могли бути виявлені і серед робіт студентів інших кафедр?  Відповіді немає.

Конфлікт інтересів

І зрозуміло чому немає відповіді, говорить завідуючий кафедри маркетингу та управління інноваційною діяльністю, професор  Сергій Ілляшенко. Він  впевнений:  перед комісією було поставлене чітке завдання –  «накопати» будь за що компромат на очолювану ним кафедру.  За словами професора, усі роботи студентів кафедри були своєчасно прийняті в архів, і претензій до них не було. До того ж перед цим була зроблена автоматична перевірка цих робіт на плагіат, яка теж нічого не виявила.

Що ж стало причиною того, що кафедра, яка раніше була однією з кращих кафедр вузу, викладачам якої неодноразово дякував за роботу і наукові успіхи ректор,  раптом потрапила  на «аутодафе» вченої ради?

«Це почалося з об’єднання Банківської академії з СумДУ і приходом на посаду директора Навчально-наукового інституту фінансів, економіки та менеджменту СумДУ  (ННІ ФЕМ) Тетяни Васильєвої, дочки ректора Анатолія Васильєва. – говорить Сергій Ілляшенко. –  Перед цим ректор, розуміючи, що ситуація «слизька» (конфлікт інтересів), збирав завідуючих кафедрами   просив, щоб вони підписали папери, за якими дають на це згоду.  Я тоді був єдиний, який це «запрошення на царство» не підтримав.  Тепер це моє голосування і мені,  і кафедрі «відгукнулося».

Існування можливого конфлікту інтересів визнає і сам Анатолій Васильєв,  призначивши, до речі, на керівну посаду не тільки доньку, а і чоловіка доньки – Сергія Лєонова, який очолив Департамент бізнес-процесів СумДУ.

«Тут звучало, що директор інституту у родинних зв’язках з ректором і тому реалізує конфлікт інтересів, – пояснив ректор на засіданні вченої ради. – У нас конфлікт інтересів неможливий. Наглядають за ректором народні депутати, наглядова рада, я пишу звіти, звіти відправлю у Міністерство, і питання врегульовано нормативно».

Неможливий? Але ж тепер про нього говорять. І Анатолій Васильєв, людина з великим керівним досвідом,  не міг не розуміти, що цей конфлікт інтересів не тільки можливий, а й неминучий, бо він, як та рушниця в драмі, рано чи пізно повинен був «вистрілити».

Хоч і «врегульовано нормативно», але, за словами Ілляшенка,  «царювання» Тетяни Васильєвої відразу почалося  з команд, з спроб переробити спеціальності на кафедрі  і. т. п. Потім певний інтерес був проявлений до успішної  міжнародної конференції , яку щорічно проводила кафедра, на яку приїздили фахівці з різних країн. Почалися спроби керівництва Інституту ФЕМ її  під себе підпорядкувати. А це зробити не вдалося і,  зважаючи на тиск керівництва,  кафедра прийняла рішення  призупинити на певний час проведення  конференції. Відтак її просто перестали включати в плани роботи СумДУ.

«Далі були різні інші нападки , – говорить Сергій Ілляшенко. –  Не так видається, наприклад,  наш журнал «Маркетинг і менеджмент інновацій». Забрали його у нас. Ну, Бог з вами, самі видавайте. Проте журнал, на видання якого університет раніше не витрачав ні копійки, раптом став збитковим.  Заблокували акаунт електронної пошти  кафедри на сайті університету. Дійшло вже й  до дрібних утискань. Наприклад, тільки жінки нашої кафедри не отримали премії до свята 8 березня. Ну, це вже ні в які ворота не лізе..»

На запитання чому завідуючий кафедрою не виконує накази про репозитарій,  Сергій Ілляшенко відповідає так: «Я  дурні накази, що  не відповідають Закону, не виконую. Є Закон про авторське право. Мова йде про авторська працю  студента. Якщо він мені дозволить викласти її в репозитарій,  я це зроблю, хоча в мої обов’язки це не входить. Хай проведуть цю норму в рамках Закону, як це робиться в інших вузах.

А щодо плагіату, то ректору краще мовчати про плагыат  після скандалу з Стратегією розвитку Сум, яку готували в університеті під керівництвом його доньки. (У лютому цього року екс-мер Геннадій Мінаєв звинуватив розробників Стратегії м.Суми  у плагіаті, зокрема в тому, що вона списана з стратегії м. Чернігів та інших  міст. А багатьох обурило те, що в роботі СумДУ   пропонувалося налагодження добросусідських відносин із країною-агресором – Xpress)».

«Та справа не в репозитарії, – маше рукою Ілляшенко. –   Якщо коротко, то вона в тому, що мені неодноразово пропонували «брати і ділитися». – «Брати  хабарі?  – уточнюємо. – «Так. Але я їх не брав і не беру,  ніколи цим не займався і займатися не збираюсь». 

«За останні  півтора року через протистояння з ректором з кафедри вимушені були звільнитися 2 доктори наук та один докторант, який вже пройшов передзахист, 5 молодих кандидатів наук і два досвідчених кандидати наук. І така ситуація і на інших кафедрах, де також звільнилося багато фахівців, які тепер успішно працюють в інших університетах, – продовжує професор цієї ж кафедри маркетингу Олександр Тєлєтов. – А все чому? Тому, що вони мали власну думку».

Фактично про це говорив на засіданні вченої ради і голова Вільної профспілки СумДУ,  професор Іван Мозговий.

Екзорцизм по науковому?

Так це чи ні – не нам судити. Відзначимо лише, що тільки виступи на раді Ілляшенка, Тєлєтова і Мозгового були зустрінуті студентами гучними оплесками. А це багато про що говорить, адже молоді люди завжди більш чутливі до фальші. Додамо також, що засідання вченої ради, зібраної для того, щоб «проробити» викладачів кафедри та  її завідувача, зі сторони подекуди нагадувало екзорцизм –  середньовічний обряд вигнання  бісів, і невипадково в деяких промовах відчутні були фрази-кліше колективних судів часів сталінських репресій.

«Складається враження, що комусь дуже не подобається, що у нас успішний університет.  Кафедра підриває авторитет вузу – падіння авторитету тягне зменшення доходів і податків, за якими СумДУ в десятці кращих в області – зменшення податків підриває міцну державу, а міцна держава це – міцна армія», – такий, наприклад,  ланцюжок побудував,  завершуючи свій виступ, перший проректор Василь Карпуша, натякаючи ледь не на зраду викладачами кафедри Батьківщини і підрив її обороноздатності.

Вовки і вівці

Здавалося б, чого простіше:  розв’язати конфлікт, що виник в стінах вузу,    звільнивши завідувача і тих, хто не став на шлях «каяття і виправлення»,  по Кодексу законів про працю за невиконання наказів керівника?   Анатолій Васильєв пояснює, чому це неможливо: «Тому що закон не дозволяє це зробити в даній ситуації. За законом я маю звернутися до профспілки. Профспілка повинна надати або згоду,  або мотивоване заперечення. Ми декілька разів зверталися до профспілки, але отримували заперечення, адже Ілляшенко є заступником голови цієї (Вільної) профспілки».

Тому вирішили піти іншим шляхом, і  на вчену раду за ініціативи ректора було винесено питання створення ще однієї, паралельної кафедри маркетингу, за якою (і тільки за нею)  буде закріплено  право випускної. «А як нам далі рухатися? Ліквідувати кафедру і створити нову? Мені це пропонують. Але тоді всі її викладачі йдуть під скорочення штату,  і я, як ректор, за законом зобов’язаний запропонувати їм нові місця роботи на новій кафедрі. І тоді все завершиться просто перейменуванням кафедри. Тому ми робимо дві кафедри, даємо шанс колегам з цієї (вже існуючої) кафедри піти  з цієї атмосфери і перейти в іншу, нову і почати все з чистого листа. Даємо шанс цій кафедрі працювати,  але вже в іншому полі», – звернувся до колег Анатолій Васильєв.

Заперечувати йому ніхто не наважився, крім професора Тєлєтова. «Анатолій Васильович! Якщо так, то чому б нам не створити і паралельний ректорат, хай два ректорати працюють поруч», – з іронією запропонував він ректору.

Вчена рада погодилася з Анатолієм Васильєвим і тепер в СумДУ будуть дві кафедри маркетингу.  Здається, ось воно соломонове рішення –  і мудре, і доброзичливе до «неслухів».  Як кажуть, і  вовки ситі, і вівці цілі. Та є одна деталь. У 2019-2020 роках у викладачів кафедри маркетингу завершуються терміни контрактів. А новий контракт з кожним з них підписує або не підписує особисто ректор. І Анатолій Васильєв недвозначно натякнув їм на  це: «Викладачам, які працюють на нинішній кафедрі, по  яких закінчується термін контракту,  по них теж буде видно: пропонувати продовження контракту або просити розглянути пропозицію перейти на нову кафедру. Як ці процеси складуться,  я не знаю. Але викладачі, які займають таку позицію,  вони самі ставлять себе під загрозу непідписання контракту».

Післямова

Ця стаття – не промова прокурора чи захисника  і не ухвала суду. Ми намагалися об’єктивно розповісти про конфлікт в СумДУ, надавши слово кожній з конфліктуючих сторін з тим, щоб читач сам вирішував, хто в ньому правий, хто винуватий, а, можливо, праві або винуваті й обидві сторони. Так теж буває.

Згадується лише одна розмова викладача з майбутніми юристами (не в нашому вузі і не в нашій країні):

– Що є для судді єдиним дієвим інструментом?

– Факти.

– Ні.  Застосувати факти  в якості єдиного достовірного доказу – це ціль судді, а не його інструмент.

– Виступи свідків?

– Теж ні. Якщо справа тільки в цьому,  достатньо підкупити (погрозами, обіцянками чи навіть натяками на них) свідків.

– Тоді що?

– Деталі. Суддя має відокремити несуттєві деталі від суттєвих.

Нам здається, що таких деталей в нашому матеріалі достатньо, щоб теж використати їх як інструмент пошуку істини. Єдине, що здається незаперечним, так це той самий «конфлікт інтересів»,  який покотився сам по собі,  як маленький камінець, і врешті викликав  гірську лавину, яка може накрити усіх – і правих, і винуватих.

Олександр Гвоздик

На фото: Вигнання бісів. Середньовічна мініатюра

1 Comment
Іван Савченко

One thought on “СумДУ: вигнання «бісів» по науковому”

  1. По-моему, эта Гнида васильев забыл, что такое люстрационный мусорный бак. Пусть, сучонок, молится, чтобы власть не переменилась. А поскольку молитвы этих старых совковых старперов до Бога не дойдут 100%, займемся козлом на досуге. Радует, что студенты, в отличие от взрослых дядек а-ля проректор, с порядночностью на Ты. Респект

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.