Семен Салатенко: я не за те сидів в окопах, щоб у мирному житті стати мародером

Семен Салатенко зараз проходить навчання за програмою військового співробітництва у військовому коледжі в Сполучених Штатах Америки. Перед від’їздом він розказав нам про хабарі та договорняки в Сумській облраді, Нагорного, парасольку Борисова, про те, чому в армії багато п’ють і чому «талани» не спасуть ЗСУ.

Про Сумську обласну раду

– Семен, ти приїжджаєш до Сум на сесії обласної ради, як реагує твоє військове керівництво на сумісництво служби та депутатства, чи не впливає це на якість виконання обох робіт?

– Насправді, я приїжджаю дуже рідко, зараз я у відпустці, яка збіглася з сесією. На жаль, моє військове керівництво не дуже прихильно ставиться до моєї політичної діяльності. Вони хвилюються, що це може викликати певні проблеми. Не скажу, що мені перешкоджають, але я завантажений роботою так, що просто немає часу думати про депутатські справи. Щодо роботи – депутатські кошти розподілені (ред. кожному депутату Сумської обласної ради видається із бюджету 200 тис гривень на рік на роботу на його/її окрузі), для виборців я завжди доступний через скайп або фейсбук. Вважаю, поки сесії Сумської обласної ради відбуваються у нинішньому форматі, моя присутність там некритична. Обласна рада повинна бути майданчиком для дискусій. Зараз же депутати збираються на 45 хвилин, аби натиснути на кнопки на підтримку заздалегідь ухвалених питань. Або ж з кон’юктурних міркувань проголосувати за якесь нове призначення. Який сенс такої обласної ради? Такі «засідання» можна проводити просто у кабінеті її голови.

– Про голову – як ти ставишся до Володимира Токаря? Чи справляється він з роботою, якою ти рік займався до нього?

– Людина прийшла до влади на хабарях і договорняках. Як я можу до нього ставитися?

– Ви спілкуєтеся?

– Ні. Для того, щоб обрати Токаря, за голосування проти мене депутатам платили гроші і люди їх брали.

– Які суми?

– Я не знаю, які суми, мені байдуже.

Про роботу головою Сумської обласної ради

Семен Салатенко: я не за те сидів в окопах, щоб у мирному житті стати мародером

– 4 грудня 2015 року тебе обирають головою облради. Чи довго тебе вмовляли?

– Не вмовляли, я сам запропонував свою кандидатуру. Спочатку на засіданні фракції не було навіть спільної думки, чи потрібно боротися за крісло голови обласної ради. Тоді я встав і сказав, що у нас 14 депутатських мандатів і ми нічим не гірші інших.

– Всі підтримали твою кандидатуру?

– Не всі, це було таємне голосування, але більшість я отримав.

– Назви три свої основні досягнення на посаді голови облради.

– Рік Сумська облрада була дійсно майданчиком політичної дискусії, а не договорняків і решал, – це головне. По-друге, вдалося перекрити основні потоки крадіжок, що призвело до збільшення дохідності комунальних підприємств. Також досягненням вважаю початок перемовин щодо розвитку айті-галузі в області.

– Згідно декларації за 2016 рік твоя зарплата складала в середньому 19 300 гривень на місяць. На твою думку – це нормальна зарплата для такої посади?

– Ні. Я фактично працював 7 днів на тиждень, звільнявся о 16 годині у неділю. До того ж я ніс  відповідальність за багатомільйонне майно громади Сумської області.

– Яка повинна бути заробітна плата у чиновників такого рівня, щоб вони не крали?

– Не знаю, але будучи командиром роти на передовій, я отримував більше. Зарплатня на таких посадах повинна бути приблизно, як у топ-менеджера компанії з таким самим бюджетом.

– Чи виписував ти собі премії чи це гола ставка?

– Не хочу брехати, отримував те, що мені було прийнято. З 19 тисяч мінімум 10 віддавав на допомогу, мені вистачало 9 тисяч, адже за комуналку у мене пільги, по роботі возило службове авто.

– Чи пропонували тобі хабар? За що?

– Пропонували. Головним хабарем були не гроші, а можливість залишитися на посаді. Натомість я повинен був «відкрити крани», тобто надати можливість красти в комунальних підприємствах.

– Ти не жалкуєш, що не скористався шансом залишитися на посаді?

– Не жалкую. Остання спроба зі мною домовитися була в серпні 2016 року, тоді для цього не вистачило голосів. Я сказав: «пацани, я совість на крісло не міняю». Вистачить голосів – будь ласка. Не потрібно робити з мене Робін Гуда, але я не за те сидів в окопах, щоб у мирному житті стати мародером.

 

Про Дмитра Нагорного

– Розкажи про твої стосунки з Дмитром Нагорним – коли саме почався конфлікт?

Ред. З 22 грудня 2016 року Дмитро Нагорний – голова Управління майном Сумської обласної ради, до цього очолював КП «Сумиоблагроліс». З червня 2016 є депутатом Сумської обласної ради, заради його мандата від депутатства відмовилися 11 кандидатів.

– На той момент КП «Сумиоблагроліс», виконуючим обов’язки директора якого був Нагорний,  було найбільш корумпованим підприємством. Більше того, я вважаю, що зараз найбільш корумпованою структурою є обласне коммайно. До речі, мені пропонували зберегти посаду за умови призначення Нагорного начальником коммайна. А ще до того, коли мене обирали головою облради, «для безпеки життя» мені пропонували винести на сесію і підтримати Нагорного на посаду керівника Сумиоблагролісу. Обіцяли, що тоді «ми всі будемо тобі допомагати».

З першого дня роботи головою облради я сказав, що моя мета зняти Нагорного з посади директора Сумиоблагролісу, бо я вважаю, що ця людина – злодій. Звідси і конфлікт.

-Про що говорить те, що Нагорний продовжує займати високі посади?

– Це говорить про те, що при владі в Сумській обласній раді знаходяться такі ж саме злодії, як і він.

Парасолька від Павла Борисова

– Розкажи про ситуацію з Павлом Борисовим. Твої 9 заяв до суду були помстою за подаровану ним парасольку Партії регіонів?

– Потрібно відрізнятися особистість від посадовця. Те, що дозволено Семену Салатенко як особистості, громадському діячу, навіть просто депутату, то не має бути дозволено Семену Салатенку як посадовцю. Це повинні бути абсолютно дві різні людини. Як громадський діяч, який був на Майдані фактично з першого до останнього дня, я образився за парасольку Партії регіонів. Але як посадовець я не мав права на такі емоції. Павло Борисов для мене був елементом системи, з якою я боровся. Мої претензії стосувалися не парасольки, а результатів аудиту комунальної установи, яку він очолював.

 

Про армію

Фото з інстаграму Семена Салатенка

– Розкажи про проміжок між відстороненням з посади голови облради і поверненням на фронт.

– Наприкінці листопада 2016 в АТО загинули два мої товариші, а в цей час однопартійці одного з них торгувалися за мою голову. Люди, з якими він боровся, у тому числі всередині його партії, водили хороводи навколо його могили. Не скажу, що я хотів, щоб мене зняли з посади, але я чітко для себе визначив, що повертаюсь воювати. Зв’язався зі своїми хлопцями, які раніше були в Дніпро-1, тепер перейшли в 128-му бригаду, мені дали відношення, за тиждень пройшов медкомісію і поїхав воювати.

– Чому багато хто хотів довести, що ти не служиш насправді (підробив документи, їздив сфотографуватися і т.і.)

– Не знаю. Можливо тому, що я зі звичайної родини, у мене немає рахунків в банках, хабарів та відкатів не брав, у схемах задіяним не був. За що мене ще вкусити?

– Чому на сесії 2 березня 2018 ти захищав депутата-уклоніста Андрія Божка, коли після звернення одного з депутатів від БПП представники Східного корпусу намагалися його «мобілізувати»?

– Я вважаю, що то був мерзотний політичний спектакль, викликаний тим, що Божко збирав підписи за відставку Володимира Токаря.

– Андрій Божко – не уклоніст?

– Я вважаю, що ні. Тоді що по іншим в обласній раді? Чого не іде воювати Нагорний? Дуже вибіркова акція.

Фото з інстаграму Семена Салатенка

– Чим відрізняється війна у 2014 і 2019 році?

– Війна стала замороженим конфліктом малої інтенсивності, обстріли періодичні, важких боїв практично немає, але люди продовжують гинути. Хай і в меншій кількості. Війна перестала бути трендовою.

– Краще не стало?

– Ні. Можна роздати на мільйони «таланів» (ред. скандальні берці, які МінОборони закупає на сімейному підприємстві «Талан» народного депутата з Ромнів Миколи Лаврика), можна роздати форми, можна вирішити питання з харчуванням. Але за минулий рік із ЗСУ звільнилися майже 30 тис людей. Вони не хочуть служити в таких збройних силах. Основна претензія – втома, нічого не відбувається, нічого не змінюється. Звичайно, це дуже суб’єктивне бачення, хтось скаже зміни гігантські, хтось скаже – їх взагалі немає. Та якщо люди в таких кількостях звільняються з армії, значить, щось не так. Це логічно?

– Чому в армії багато п’ють і що з цим робити.

– Це проблема, але не лише ЗСУ. П’ють в армії через те, що не відбулося внутрішніх позитивних змін, я знову говорю не про берці, а про філософію. По-друге, в армії брак людей і відповідно це впливає на якість. Третє, найголовніше, в армії дуже багато батогів, але дуже мало пряників. Пряники я описав у своєму зверненні до Юлії Тимошенко.

– Розкажи про це звернення, як думаєш, наскільки воно ефективне?

– Мені вдалося донести до Юлії Тимошенко свою позицію. Реформу в армії буде робити не вона особисто, а військовий кабінет, який вона сформувала. Я впевнений, що моє бачення буде враховане.

– Які є плюси зараз у ЗСУ?

– ЗСУ стали народною армією. Це головне досягнення. Армія живе тими ж проблемами, що і народ. Звідси і проблема алкоголізму – хіба п’ють лише в армії? Армія – дзеркало народу. Якщо буде розвиватися народ, то і автоматично буде розвиватися армія. І навпаки. По-друге, народна армія унеможливлює сценарій, у якому якийсь диктатор захоче відправити військових проти народу. Умовний Янукович не розгонить майдан. Бо армія думає, як народ.

Про «Батьківщину»

З Сумським міським головою Олександром Лисенком

– Багато хто зараз невдоволений діями Сумського міського голови та його команди. Чому ти досі в «Батьківщині»?

– Якщо мова іде про якісь зловживання, я нікому не буду адвокатом і нікого покривати не збираюсь. Підтримую партію «Батьківщина» тому, що це єдина партія в Україні, все решта – політичні проекти. По-друге, в «Батьківщині» багато хороших, ідейних людей. По-третє, Юлія Тимошенко – вольовий лідер, який має свою програму і може зламати систему договорняків.

– Як вона її зламає, якщо в неї вже є своя внутрішня система договорняків?

– Справа в тому, що вона через ці договорняки вже двічі сіла в тюрму. Тимошенко зробить все, щоб не сісти туди утретє.

– Сумська команда «Батьківщини» – молодці?

-Абсолютно.

– Чи плануєш ти висувати свою кандидатуру на парламентські вибори?

– Ні, мене не буде цей рік в Україні.

– На місцеві вибори у 2020?

– Так, піду. Можливо, в міську, можливо в обласну раду.

– З ким із сумських політиків/громадських активістів зараз спілкуєшся?

– Спілкуюся з усіма.. Я такий-собі на даний момент політичний буддист.

Спілкувалася Ольга Панфілова

No Comments
xpress-admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.