Хворіти без болю

 Що таке хвороба? Кожен із насколись хворів і знає відповідь на це запитання: улюдини з’являються симптоми, вона йде до лікаря, отримуєлікування, все стає добре. Аякщо… не стає? Раптом захворювання хронічне і може виявитися супутником на все життя?Не важливо, про який діагноз ідеться, але, якщо він для людини несподіваний і страшний, – це означає, що звичне життя різко змінюється.

Серед неминучих складових тяжких хвороб є, здавалося б, найпростіша – людський біль. На сьогодні існує ціла група лікарських засобів, які допомагають важкохворим переносити хронічні болі. Та чи існують перешкодидля пацієнтів, які потребують таких препаратів?

Ще в 2011 році для медичної галузі України знаковими були втрата комплексності та поступовості у наданні медичної допомоги, формальний підхід до здійснення профілактики та диспансерної роботи. Усі ці фактори створювали реальні перешкоди на шляху пацієнта до знеболення. Того року розпочалась тривала реформа, одним із першочергових завдань якої було впровадження міжнародних стандартів забезпечення доступу до знеболення.

Що відтоді змінилось у наданні медичної допомоги з використанням контрольованих препаратів уобласті? Про це  говоримо з начальником управління охорони здоров’я Сумської облдержадміністрації Сергієм Бутенком.

 – Які особливості має процес реформування медичної галузі та яку роль відіграє первинна ланка надання медичної допомоги у ньому?

— Впроваджуючи реформу, ми орієнтуємося на світовий досвід, узагальнений Всесвітньою організацією охорони здоров᾽я (ВООЗ). А він свідчить, що розвиток первинної допомоги на засадах сімейної медицини є найефективнішим засобом досягнення справедливого розподілу і раціонального використання коштів і підвищення результативності роботи усієї галузі. У ході реформи первинна ланка надання медичної допомоги повинна стати базовою для забезпечення доступу до знеболення та паліативної допомоги. Саме сімейні лікарі та медичні сестри після отримання ними відповідних знань інавичок, володіючи сучасними методиками, можуть суттєво полегшити доступ пацієнтів із хронічним больовим синдромом до своєчасного та адекватного знеболення.

 -Які проблеми існують у сфері паліативної допомоги в Сумській області?

— На сьогодні найголовніша проблема – відсутність хоспісних стаціонарів у місті Суми. Причиною такої ситуації є недостатнє фінансування цього напрямку медицини та відсутність профільних спеціалістів, які б опікувалися цим питанням. Також, через недофінансування, у Сумській області немає сформованої укомплектованої бригади для надання паліативної допомоги.

Окрім названих, існує ще одна проблема: зараз у Сумах лише дві аптеки та одна філія аптеки мають ліцензію на обіг наркотичних засобів. У області таких аптечних закладів – 14. Тобто вони є навіть не в кожному районному центрі. Щоб знизити ціну на препарати, а відтак і покращити доступ пацієнтів до знеболення, потрібно сприяти збільшенню кількості аптек, які б мали відповідну ліцензію.

Для поліпшення доступу до паліативної допомоги всім пацієнтам міста та області наше управління робить чимало. Зокрема, й активно співпрацює з громадським сектором, насамперед з організацією «Клуб «Шанс». Її представники допомагають нам у проведенні спеціальних тренінгів із паліативної допомоги для сімейних лікарів, сприяють впровадженню світових підходів до знеболення.

 – Отже, існує проблемадоступності знеболення для мешканців невеликих міст ісіл. Якажситуація там?

— На жаль, пацієнти, які мешкають в області та потребують знеболення, мають проблеми з доступом до препаратів. Рецептурний бланк видається на 10 днів, відповідно,кожні 10 днів пацієнтам, частіше – їх рідним, необхідно їздити у сусідні районні центри для того,аби отримати препарати. Для пацієнта такі поїздки спричиняють додаткові витрати на транспорт істають загрозою своєчасності знеболення.

— Існує думка, що не всі  сімейні лікарі охоче впроваджують використаннясучаснихпідходів до знеболення. Як ви вважаєте, які причини такого ставлення і що заважає змінити цю ситуацію?

— Основною проблемою, з якою стикаються хворі на останніх стадіях захворювань, що потребують знеболення, є проблема доступу та адекватності призначень. В Україні поступово спрощується механізм доступу пацієнтів до знеболення. Так, із 2013 року був дозволений до застосування таблетований морфін. Останні нормативні перепони щодо можливості лікаря втамувати біль пацієнтів наприкінці життя зняті наказом МОЗ України № 494 «Про деякі питання придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я». Але вкрай потрібно, щоб основні положення та пункти цьогонормативно-правового документу виконувались у закладах охорони здоров’я саме на регіональному рівні.

 

 

No Comments
xpress-admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.