Даніїл Маландій: У нас є альтернатива нововведенням Кабміну з обігу лісу, яка має влаштувати усі зацікавлені сторони

Масова вирубка карпатських лісів, яка призвела до низки екологічних катастроф на заході України, активізація діяльності «чорних» лісорубів і «сірий» ринок торгівлі необробленою деревиною, через який держава щорічно втрачає сотні мільйонів  надходжень до бюджету, спонукали Кабмін розробити Проект «Стратегії сталого розвитку та інституційного реформування лісового господарства України на період до 2022 року». Те, що ситуацію потрібно було вже давно кардинально міняти, зрозуміло усім. Втім, вважає Голова Біржового комітету «Сумської ресурсної біржі» Даніїл Маландій, вплинути на неї можна не у розпливчастому майбутньому, а вже сьогодні, не чекаючи вказівок згори, і починаючи з серцевини проблем системи. 

– Даніїле Михайловичу, в чому суть Проекту Стратегії , яку пропонує Кабмін?

– Фактично йде пошук нових організаційних форм лісової галузі країни,  мета яких –  отримати найкращий результат. А які параметри цього результату? По-перше, ліси в Україні мають не скорочуватися, а збільшуватися. По-друге, «хворих» лісів (а це зараз проблема) не повинно бути взагалі. По-третє, український обробник деревини  має забезпечуватися  сировиною настільки, наскільки це можливо без збитку для лісів. І звідси витікає четверте: держава і громадянин мають отримати якомога більший ефект від цієї реформи. Якщо втиснути це в одну коротку підсумкову формулу, то кожне спиляне дерево мусить  дати максимальний прибуток для всіх зацікавлених сторін і в кінцевому підсумку – для народу України, для кожного її громадянина, оскільки за Конституцією він і є власником природних ресурсів країни на всій її території незалежно від місця проживання.

– Чи дає Стратегія відповіді на актуальні питання галузі?

На жаль, поки  Стратегія викликає більше запитань, ніж дає відповідей. Наприклад, який зиск у разі її реалізації матиме місцевий бізнес, який зиск матимуть місцеві обробники? Яким чином на ринку залишаться потрібні цивілізованому ринку деревообробники. З цих позицій цю проблему взагалі ніхто не розглядає.

Зараз обробників деревини дуже багато і ресурсу на всіх не вистачає.  Запитання: кому цей ресурс має дістатися і яким чином?

У Стратегії, по суті, йдеться про створення єдиного підприємства, що замінить функцію реалізації деревини, яку до цього виконували лісгоспи. І це викликає різку негативну реакцію не тільки у лісгоспів. Це знову –  централізація за прикладом «Укртелекому», «Нафтогазу», яка не дала очікуваного економічного ефекту.   Тобто створюється черговий мегамонстр.

Коли ми ставили собі завдання  створення Сумської ресурсної біржі як альтернативи  існуючим тоді торгам деревиною, то виявили один із суттєвих недоліків системи організації аукціонів. Він полягає в тому, що ніхто не відслідковує виконання укладених контрактів. Чи вибрав покупець законтрактовані обсяги деревини, чи відпустив лісгосп йому обіцяні обсяги і саме тієї якості, яка законтрактована? Це – хиба всієї сьогоднішньої організації публічних торгів в Україні, і Стратегія  мала би  виправити цей недолік.

Питання ціноутворення. Є в структурі лісгоспів деревообробні підприємства. Вони отримують деревину за ціною значно меншою, ніж купує деревообробник на ринку. Чи потрібно їх виводити зі структури лісгоспів, чи повинні вони брати участь у цьому процесі на загальних умовах?  З точки зору ринку, вони конкуренції не витримають.  Тоді – в яких обсягах їм потрібно давати сировину, за якою ціною?

Гостро стоїть питання і про можливу концесію. Чи потрібно передавати ліси, хоч і тимчасово,  у приватну власність. Якщо так, то на яких умовах?  Чи не є це кроком до  приватизації лісів,  і чи залишаться у нас після цього ліси взагалі? Я вважаю, що концесія не потрібна.

– Критикувати завжди легше, ніж пропонувати. У Вас є своє бачення вирішення зазначених проблем?

– Я вважаю, що невід’ємною частиною реформ у лісовій галузі має стати реформування  ринку з продажу необробленої деревини шляхом запровадження  механізму електронної комерції і електронного документообігу.  І ми намагаємося   внести в це свою частку.  Можливо, в рамках зазначеної Стратегії Кабміну, а можливо, навіть,  за її форматом. Потрібно знайти і запропонувати якийсь такий організаційно-правовий механізм, працюватиме з максимальною віддачею для усіх його учасників.

Таким чином, проаналізувавши ситуацію,  ми пропонуємо наступне: споживачі послуг електронної комерції повинні зайняти не пасивну позицію, коли їм лише повідомляють, коли відбудуться торги,  хто їх проводить і скільки комісійних вони мають сплатити, а  активну. Питання,  за рахунок чого цього можна добитися.

Вважаю, логічним було б зробити їх власниками електронної системи торгів. І українське законодавство дозволяє зробити це шляхом акціонування. Ми пропонуємо створити  закрите акціонерне товариство,  учасники якого будуть власниками цієї системи. До речі, це не обов’язково буде лише наша система, це можуть бути кілька програмних продуктів, які задовольняють максимальну кількість споживачів.  Але кінцевим бенефіціаром системи має бути саме споживач, той, хто сплачує гроші за її роботу. Це має бути деревообробник, це має бути лісгосп, це має бути комунальне підприємство в області, державне підприємство, яке підпорядковане або знаходиться у периметрі відносин із центральною владою. Коротше кажучи, всі,  хто причетний  до цього і кому статутні документи  дозволяють володіти корпоративними правами.

Що це їм дає? По-перше, це чисто матеріальна зацікавленість. Чим більше деревини буде проходити через електронні торги , тим більше вони отримають дивідендів. Ми  навіть хочемо  запропонувати  Міністерству аграрної політики і Державному агентству лісових ресурсів якусь   частку акцій передати  лісгоспам південно-східної частини України безкоштовно, бо через недофінансування.у них ситуація катастрофічна.  Ми знайдемо механізм, як передати їм пакети акцій, хай, може, й  невеликі.  Бож лісників там уже майже немає, а через два-три роки не буде і лісів. Головне зараз, щоб нас почули у Києві на рівні центральних органів влади, які відповідають за лісову галузь.

Другий момент. Ми хочемо, щоб акціонерами стали представники усіх областей, де є ресурси лісу. Ми їх нарахували 17. Тобто в структурі управління майбутнього акціонерного товариства   (Рада директорів) від них має бути 17 директорів і ще три незалежних директори. Це повинні бути  експерти, авторитетні для галузі люди, які можуть ставити на порядок денний актуальні питання. Не бачу іншого виходу на сьогоднішній день, окрім як масово запропонувати всім учасникам масово прийняти єдині правила  і надалі грати виключно за ними.

Ще один принциповий момент. Ми запропонуємо, щоб області отримали  спочатку рівну кількість акцій. Ми збираємо зараз заявки.  За найбільшою кількістю таких заявок  розпишемо на кожний регіон пакет акцій. Незатребувані акції все одно будуть рахуватися за областю і знаходитимуться в  розпорядженні акціонерного товариства. Для чого це потрібно? Для того, щоб не було перекосів і якоїсь концентрації великої кількості акцій в якихось областях.  Чому? Бо  так склалося,  що найбільш крупні оброблювані потужності сконцентровані  сьогодні  з правого боку  Дніпра.  Але є  вони  і в  регіонах із значними лісовими ресурсами з лівого боку  – у Сумській,   Полтавській,  Чернігівській областях,  в решті-решт,  це ж  ринок! –  але це питання все одно буде вирішуватися Радою директорів акціонерного товариства, учасниками якого вони є.

– Якою буде вартість акцій, пакету акцій?

– Вартість однієї акції – 10 гривень. Мінімальний пакет, який ми відпускаємо в одні руки – це 100 акцій (1000 гривень); максимальний – 100 пакетів на 100 тисяч  гривень. Ми поки намітили зробити емісію на 15 мільйоні гривень, а далі усе може мінятися в залежності від попиту.

– Ви хочете залучити в якості акціонерів місцеву владу.  А чим це буде їй цікавим?

–  В основному всі ліси зараз знаходяться у вертикалі  управлінні Держагенства лісових ресурсів, яке диктує лісгоспам свою політику. І місцева влада не може у це втрутитися, на щось впливати. Але таку можливість вона отримає, ставши акціонером, який контролює рух і прозорість обігу лісових ресурсів регіону. Тут пряма зацікавленість. Чим більше деревини продається прозоро, чим більше її проходить через «шлюз» суб’єктів, які знаходяться на території області , тим більше податків надходитиме у місцевий бюджет.

Фактично акціонерне товариство, яке ми створюємо, стане засновником обслуговуючих майданчиків в областях, що будуть виконувати операційні функції і здійснювати комунікацію з ринком, із біржами.

– А як це виглядатиме у цифрах, скільки дивідендів зможе заробити акціонер?

– У цифрах це виглядає так. На 100 зароблених системою гривень акціонер може отримати 66 гривень. Ми підрахували:  якби запропонована нами система вже працювала у сьогоднішніх умовах,  то при загальному обсязі реалізації необробленої деревини у 8, 1 мільярда  гривень за 2016 рік, акціонери отримали би 19 мільйонів гривень дивідендів.

– Сама по собі система електронних торгів з продажу деревини, незважаючи на її явні переваги, викликає у декого шалений супротив. Ми це бачимо і за явно замовними публікаціям, зокрема з  закликами  заборонити такі торги. Чому?

– Зараз ми маємо гігантські диспропорції між практичними результатами квартальних торгів «з голосу»  і ринковою ціною на деревину,  що склалася на торгах. Чому так? Тому що є ринок «сірої» деревини, і там діють інші цінові правила. І чому ми отримуємо так багато, я би сказав, «нервового»  зворотного зв’язку?  Тому що електронні торги «витягують»  великий масив деревини, що мала піти  на «сірий» ринок. Якщо хтось раніше за 5  тисяч гривень купував кубічний метр деревини за стартовою ціною, то на електронних торгах вона тепер «підростає» до 10-15 тисяч, а йому треба її купувати, нікуди не дінешся. Звичайно, це не подобається обробникам, які звикли купувати ліс за прямими договорами; корумпованим працівникам лісгоспів, які отримували за це «кеші». І це говорить про те, що ми своїми пропозиціями влучили у нерв цієї тіньової економіки.

– Проте ж Вам все-таки вдалося  нарешті зацікавити системою електронних торгів центральні органи влади. А з чого все починалося?

– Так, саме центральні структури виявляють зараз свій інтерес до електронної комерції, оскільки бачать реальний позитивний результат від її впровадження.  А починалося все у 2015 році, коли Сумська ресурсна біржа зайшла на ринок проведення аукціонів із продажу необробленої деревини. Вони тоді проводилися тільки молотком із голосу,  і тоді я вже відзначив  для себе недосконалість цієї процедури. Аукціон,  який мав гарантувати отримання максимального прибутку з урахуванням максимальної ринкової ціни на деревину, таким за своєю суттю не був.

Збиралися обробники, між собою домовлялися, і потім уже біржа молотком фіксувала  ці домовленості. До ринкової економіки (попит-пропозиція-ціна) це не мало ніякого відношення. Я не міг зрозуміти, чому при наявності 10 учасників торгів,  лот все одно продавався за стартовою ціною.  Рано чи пізно це мало призвести до вибухової ситуації, бо обробники стали потребувати більше сировини. Так воно і сталося.

На жаль, подібна модель реалізації деревини на аукціоні голосом, нечесна, архаїчна,  є тільки у нас в Україні. Потрібно шукати нові організаційні форми, що гарантували б дві речі: а)неможливість змови учасників торгів,  б) анонімність учасників і в) рівні умови.  Все це дають технічні можливості Інтернету. Так народилася наша ідея проведення електронних торгів із продажу необробленої деревини, яку ми спочатку впровадили  на Сумській ресурсній біржі. Потім нею зацікавилися інші області.

Та всю тяжкість питання поширення електронних торгів у всій Україні ми на себе взяти не змогли, оскільки Сумська ресурсна біржа – регіональна структура.  Тому потрібна якась авторитетна біржа,  що мала б всеукраїнський статус. І це мають бути мужні люди,  готові прийняти на себе весь негатив з боку тих, хто заробляє надприбутки на тіньовому ринку лісу.   Такою виявилася державна  Аграрна біржа України. Ми спочатку уклали з нею договір про проведення пілотних торгів,  а потім почали співпрацювати вже  разом на безоплатній основі.

Якщо говорити про результати проведення електронних торгів, то наведу лише одну цифру:  торги з продажу необробленої деревини,  що пройшли на Аграрній біржі, і в яких брала участь поки лише третина областей, додали лісгоспам у четвертому кварталі 2017 року (те, що законтрактовано) плюс 100 мільйонів гривень до стартової ціни.

–  Доводилося чути, що моделювати і контролювати весь процес електронної комерції  повинна виключно держава. Ви з цим згодні?

– Такий меседж ми вже отримали з центральних органів влади. Я не вважаю, що держава має взяти  на себе процедуру контролю за електронними торгами. Вона повинна брати в цьому участь,  але не монопольно. Інакше ми отримаємо ту ж ситуацію, що була до введення електронних торгів.  Тільки тепер відповідні державні органи будуть вибирати біржі,  які їм подобаються, а лісгоспи будуть знов працювати тільки з тими, на які їм вказали. І корупція  при цьому неминуча.

На мою думку, значно ефективнішою стане система, де бенефіціарами електронних торгів будуть усі їх учасники: і лісгоспи, і обробники, і влада всіх рівнів. І щоб усі вони брали участь в них, перш-за-все, з точки зору матеріального зиску.  Вони мають бути зацікавлені в тому,  щоб у нас був ринок деревини,  а не базар. Нібито  усі –  за реформи,  і «круглі столи» збираємо, і приймаємо якісь програми і стратегії, а нічого не працює. Була у нас система, створена при Сівцеві (Віктор Сівець – голова Держагенства лісових ресурсів у 2011-2014 рр.- Авт.), головному «лісникові Януковича», і вона  нікуди не поділася, – продовжує давати рецидиви, як у формі прямих  договорів, так і у пересортиці при відвантаженні деревини.

Якщо ми передаємо функцію адміністрування на державну структуру,  то самоусуваємося від процесу вдосконалення всієї цієї системи. А як показує практика,  придумана державою система, як правило,  дає тільки негатив.

– Те, що Ви пропонуєте створити, унеможливлює, як я розумію,  корупційні ризики у схемах продажу деревини…

– Так, оскільки ми  легалізуємо увесь обсяг необробленої деревини. За нашою системою, кожний акціонер бере участь у отриманні прибутку від електронних торгів у кожній області. Він знає, якщо він вкрав у своїй області, то завжди є його колеги в інших областях,  яким це невигідно. Якщо у них немає зараз мотивації вказувати пальцем на факти недобросовісної комерції колегою, то тоді вона з’явиться, бо  це ж гроші, викрадені  з їхніх кишень, їхній недоотриманий прибуток. Таким чином, діє структура, учасники якої  зацікавлені  у прозорому ринку деревини на чисто комерційній основі. Прозорий ринок – мій прибуток, непрозорий – мої збитки.

І ще один позитивний момент. Той,  хто не хоче такої системи, буде кричати, що вона погана. А чим погано для лісгоспу купити пакет акцій, що будуть приносити прибуток? Нічим. Якщо директори лісгоспів таку можливість проігнорують, значить їм (їм особисто, не лісгоспам) вигідне існування тіньового сектору.

Я впевнений в одному. У лісовій галузі є  проблеми,  і ці проблеми традиційними командно-адміністративними методами вирішити неможливо. Але поки що відбувається такий собі «футбол»: кудись  «паснули», отримали зворотній зв’язок, і все якось котиться за інерцією, поки не докотиться «до Гаїті». Я так це називаю.

Знаєте, в чому різниця між Домініканською Республікою і Республікою  Гаїті? Обидві знаходяться  на одному острові, на одній половині його ліси є, на іншій (Гаїті) немає. Чому? А тому що на Гаїті їх вирубали. Рубали за схемою: сусід руба, то я маю вирубати більше, бо нічого не залишиться.  Ми йдемо приблизно до такої ж ситуації. У всіх одне на думці: я повинен встигнути і тільки я! І ніхто не думає про перспективу. Тому нам в Україні вкрай важливо зараз створити середовище,  яке буде максимально перешкоджати існуванню «сірого ринку» деревини. Я бачу вирішення цього завдання якраз шляхом акціонування системи,  яка це завдання   максимально реалізує.

– На якому етапі реалізація Ваших намірів по створенню такого акціонерного товариства?

– Презентації розроблені, уся документальна частина проекту готова. Учасники поінформовані. Починаємо збір заявок. На це, думаю, піде 2-3 тижні.

– І тоді, мабуть, варто повернутися до нашої розмови і підбити якісь підсумки: почули вас чи не почули?

– Ми готові до всього.  Але якщо ми хоча б розбудимо дискусію з цього питання,  це вже буде крок уперед, тому що ніхто не знає,  як це повинно працювати. Проект Стратегії Кабміну є , усі його критикують, а де альтернатива? Нібито вона є,  але обговорювати ї її теж не хочуть.

Що ж робити? Я – практик, і наша команда – технічна, раціонально вмотивована. Тому ми собі завжди задаємо єдине запитання: що можна зробити в ситуації вже зараз, щоб її змінити? От у нас були аукціони з голосу.  Що можна було зробити тоді,  щоб цю ситуацію переламати? Ось вам – електронні торги. Зараз у нас є електронні торги, і вони ситуацію міняють самі по собі. Як  зробити так, щоб вони працювали на всіх? Ось вам – акціонування, ви усі тепер можете стати власниками електронної системи з продажу деревини. Що буде далі, як відреагують лісгоспи, обробники, місцева і центральна влада на наші пропозиції, чи мають вони бажання стати учасниками цивілізованого прозорого ринку, чи існуюча ситуація їх влаштовує, –подивимося.

Розпитував Дмитро Плетньов

No Comments
Іван Савченко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.