«Не віриш – поїдь подивися». Як працює на Сумщині одна з трьох в Україні повністю роботизованих молокоферм

У Шосткинському районі  почув таку історію. Чоловік, який нещодавно побував на молочній фермі в Нідерландах,  із захватом розповідав знайомій про те, як там все механізовано і роботизовано за найсучаснішими технологіями. «Та нічого нового, – перервала його співрозмовниця.  – У нас теж таке вже у Клишках. Може й краще». – «У нас? У Клишках?», – здивувався чоловік. – «Так, у Клишках. Не віриш – поїдь подивися».

Зізнаюся, що  хоча ми і чули про чудо-ферму «Озон» у Клишках, все ж були вражені тим, що побачили на власні очі. Тим, як робот-дояр  розпізнає кожну корову завдяки нашийнику із вмонтованим в нього чіпом. Як він своїми «щупальцями» з доїльними стаканами,  в які вмонтовані мініатюрні 3-D телекамери, знаходить соски вим’я корови, присмоктується до них і починає доїти, а монітор показує не тільки кількість надоєного, а й головні показники якості молока та стану тварини. Тим, як усі процеси утримання і догляду за худобою – від подачі кормів і води до прибирання гною – автоматизовані і не потребують втручання людини.

Сьогодні «Озон» має 150 дійних корів і 80 телиць і щодоби постачає до Новгород-Сіверського сирзаводу до 3,5 тонн високоякісного молока на добу  із жирністю від 4,5 до 5%.  Для порівняння: середня жирність коров’ячого  молока в Україні – 3,1%,  найвища молока в магазинах – 2,6%. Надої з кожної корови  склали в «Озоні» у 2017 році  – 7,2 тонни на корову із середньою жирністю 4,1% і вмістом білка 3,18%.

Така повністю роботизована за найсучаснішими технологіями молочна  ферма на Сумщині – єдина і одна з трьох в Україні. А працює тут фактично три покоління однієї  родини:  батько, двоє  його синів і онук, яким допомагають ще 9  місцевих жителів.

Все починалося з бажання

«З чого все починалося? Який був стартовий капітал? – перепитує батько Дмитро Дзюба. – А ось (показує) ці руки і бажання. Більш нічого. Ідея створити власне фермерське господарство належала сину Олексію, яку він озвучив  на сімейній раді.  Починали у 2000 році з 87 га землі в обробітку у 2001 – взяли в оренду у власників земельних паїв ще 500 га, а також деяку техніку, три напівзруйновані будівлі і 54 голови великої рогатої худоби. Помалу  нарощували потужності, зароблені  гроші  вкладали у подальший розвиток господарства, брали кредити. Всього інвестували у господарство понад 2 млн. євро».

«Упродовж  п’яти років,  коли про роботів з доїння в Україні ніхто і не говорив,  я вже вивчав досвід і шукав  найкращу робототехніку у Росії, Білорусі, НімеччиніНідерландах, – продовжує розповідь батька син Олексій. –  Врешті-решт, зупинився на пропозиції німецької компанії «GEA», одного із світових лідерів технологічних рішень для харчової промисловості.  Так само ретельно обирали і породи корів. Сьогодні їх у нас дві – високоудійна голштинська, яка дає найбільш якісне молоко для переробних заводів,  і джерсерська». ( «Та,  що, як кажуть,  «сметаною доїться», – вставляє посміхаючись батько).

Коли вибір було зроблено, розширили будівлю під утримання корів, зробили кормовий стіл, глибоку підстилку замінили на гумові килимки. Встановили три робот-дояра (з перспективою на п’ять таких роботів), кожний з яких обслуговує по 60 тварин, молокопровід, танк для охолодження молока, дельта-скрепер, автонапувалки і навіть робота-«чухалку». Коровам, якщо знаєте, час від часу це потрібно. У нас вона підійшла, підставила голову, і щітки робота самі закрутилися».

Слід зазначити, що високим надоям  молока екстра-класу «Озон» зобов’язаний також нестандартному, можна сказати навіть революційному,   підходу Олексія,  зоотехніка за спеціальністю (Бобровицький державний сільськогосподарський технікум на Чернігівщині),  до утримання корів. Він вважає, що продуктивність корови напряму залежить від того, наскільки комфортні умови для неї створенні і можливості їй самій вибирати, коли доїтися, коли їсти і пити.

«Наприклад, – говорить Олексій Дзюба,-  у корми ми  не додаємо, як в інших господарствах,  сіль і соду, вони стоять у нас  окремо у пластикових ємностях,  і корови  мають до них вільний доступ. Тварина завжди з’їдає рівно стільки, скільки  потрібно її організму,  і  такий підхід показав, що це позитивно позначається на її здоров’ї  та  на удоях.

В чому переваги роботів-доярів? Вони працюють  24 години на добу з двома невеличкими зупинками на генеральне промивання системи. З огляду на це тварини йдуть на доїння тоді, коли в них виникає природне бажання віддати молоко. І до кормового столу і напувалок корова може підійти тільки через робота, який унеможливлює, як при механічному доїнні, небезпеку  її недодоїти чи передоїти.  Роботизована система також дає можливість швидше виявити і вилікувати хворих на мастит корів, адже аналізує молоко кожної чверті вимені, запам’ятовує  показники кожної доїльної сесії».

«До впровадження роботів, підштовхнуло ще й усвідомлення того, що людей на селі стає все менше і менше, а  знайти з тих, хто залишився, і хто міг би працювати із сучасною аграрною технікою,  практично неможливо», –  додає голова фермерського господарства «Озон».

«Коли ми познайомилися з Олексієм Дзюбою, – розповідає    менеджер з продажу «GEA Україна» Олексій Антонов,  – переконувати його в доцільності використання роботів для доїння нам не довелося, адже його вимоги до підбору обладнання були пов’язані з відсутністю якісно підготовлених спеціалістів у сільській місцевості…  Вважаю, що наша співпраця є дуже плідною та перспективною, бо саме такі прогресивні і амбітні замовники дозволяють нашій компанії рухатися вперед».

Зліва – направо: Олексій, Дмитро (батько), Владислав (онук) і Андрій Дзюби

«Майже усе, що потрібно для ферми,  вирощуємо самі»

Ретельно підходять в «Озоні» і  до селекції тварин.  « Ми не витрачаємо зайве  спермадози,  бо робототехніка показує  коли саме  корова готова до штучного запліднення. Для осіменіння використовуємо також дорогий імпортний матеріал.   З цього сімені народжуються тільки телиці, потрібні для молочного виробництва», – говорить Олексій Дзюба.

Усі корми (люцерновий сінаж, гірчиця, люпин, овес,  кормовий горох, кукурудзяний силос) в «Озоні» вирощують  і пакують самі. Крім тваринництва займаються ще й рослинництвом:  сіють гречку, пшеницю, жито. Обробляється  3,2 тис. га землі, яка в розпорядженні фермерського господарства «Озон»,  потужною технікою,   основу якої складають найсучасніші досягнення німецьких інженерів:  трактори Axion-850 і  Axion-940  з комп’ютерним оснащенням, зернозбиральні комбайни Tucano-470 i Tucano-570, телескопічні навантажувачі Skorpion, сівалка Horsch Pronto, американська дискова борона John Deere, тощо.

Майбутнє – за власною переробкою

У планах фермерів з с. Клишки у майбутньому встановити лінію з очистки, пастеризації і фасовки молока, щоб з ферми воно одразу попадало на прилавки магазинів. В подальшому самим виробляти кисломолочні продукти і сири.

Якою б тісною не була б співпраця з Новгород-Сіверським сир заводом, життя спонукає думати про власну переробку.

В  «Озоні» розглядають і варіанти експорту  своєї продукції в майбутньому. Не випадково онука Дмитра Дзюби навчається на факультеті міжнародних економічних відносин в Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна , де освоює англійську, німецьку та іспанську мови.

«Тваринництво в наш час в Україні – це не бізнес, це – хоббі»

Зазначимо, що шлях розвитку фермерського господарство «Озон» був не таким легким, як,  можливо, комусь видається. Траплялися і спроби відібрати у фермерів землі , та тільки порушень закону в господарсті не знайшли, бо ми працюємо чесно і прозоро, запевняє Дмитро Дзюба.

За свою роботу підприємство грамоти і відзнаки  «за внесок у розвиток», «за сприяння у розбудову».  У  2008 році Олексій Дзюба був нагороджений нагрудним «Знаком Пошани» Міністерства аграрної політики України.

Незадовго до нашого приїзду у Клишках побували журналісти аграрного порталу «Agro Times» з Києва. «Це не наша була ініціатива, – ніби виправдовуючись, говорить Дмитро Дзюба. –  «GEA Україні», яка постачала нам робототехніку, потрібна була реклама, от вони і привезли до нас кореспондентів, щоб показати, як успішно працює їхня техніка в українському фермерському господарстві. А більше нікого не було».

Та фермерів це не ображає, схоже, що вони тільки раді, що ніхто не відволікає їх від щоденної копіткої роботи. Тим більш, що працювати з кожним роком стає все важче і важче

«За 2016 рік власний прибуток господарства склав 17 млн. грн., а за 2017 – всього 5 млн. грн., бо ціни повсюди зросли, – констатує  Олексій Дзюба. – Ми тільки податок на прибуток за орендодавців сплатили 350 тис. грн. Орендна плата виросла з 3% до 8% і продовжує рости, ціни на паливно-мастильні матеріали, на добрива підвищуються.

«Тваринництво в Україні – це не бізнес, це – хобі, – продовжує з гіркою іронією  він. – За  17 років, від тоді як ми починали,  зроблено багато, тож зупинятися неможливо, треба йти далі.  У нас нормальна кредитна історія. Банк завжди йде нам назустріч, хоча  його проценти хотілося б, звичайно, щоб були меншими. Ми виплачуємо і 24%,  і 18%,  і 14%. Важкувато. До лютого цього року щомісячно тільки на відсотки спрямовували 160-180 тисяч гривень».

«А якої допомоги у цій ситуації, ви  бажали б від української влади?» – питаємо.

«До 2010 року в Україні діяли вісім програм для аграріїв, завдяки яким держава давала дотації для розвитку агропромислового комплексу. Якби зараз їх відновили, то фермери відчули б реальну підтримку для упевненого руху вперед»,– запевняє Олексій Дзюба.

Успішна фермерська родина дивиться в майбутнє з оптимізмом. Кажуть, було б бажання працювати, а труднощі ми подолаємо.

Олександр Гвоздик для журналу Сумської ТПП “Ділові новини”

Фото Ігоря Чирченка

 

No Comments
Іван Савченко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.