А чи там шукатимуть? До питання про боротьбу з контрабандою лісу

Увага тих, хто спостерігає за нещодавно  оголошеною прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом масштабною  війною  з контрабандою в Україні, в значній мірі прикута до торгівлі лісом. І невипадково. У доповіді британської неурядової організації Earthsight, яка вивчає проблеми незаконного вирубування лісів в усьому світі, вказано, що Україна є лідером за обсягом контрабанди лісу в країни ЄС. За даними Кабміну, наша держава через тіньові схеми торгівлі лісом втрачає щонайменше 6-8 млрд. грн. на рік.  Під час урядової наради 27 липня (на фото)  Прем’єр заявив: «Треба зупинити це варварське знищення українських лісів, коли під виглядом паливної деревини вивозять діловий, прекрасний ліс. Важливо провести аудит всіх лісогосподарств, щоб ми знали, скільки вирубано лісу, скільки експортовано, скільки втратила держава…» Втім, є побоювання, що така дещо вузька постановка питання зачепить тільки верхівку айсбергу тіньової торгівлі лісом.

Скоріш за все, аудити дійсно виявлять деякі факти вивозу деревини вищого сорту  під виглядом паливної, але, за нашими джерелами, масового характеру це явище не має, оскільки «тіньовики» придумали нові, так би мовити, «легальні» схеми «контрабанди».

Одна з них полягає в тому, що деревина, яка за європейськими класифікаторами вважається ліквідною, вивозиться з України за ГОСТами  ще радянських часів як некондиційна. Звичайно ж, закордонних покупців це влаштовує, адже цінові «ножиці» стандартів України і ЄС  з лишком покривають «кеші», якими вони розраховуються  з тими, хто стоїть за цією схемою.

«Справа в тому, що ми маємо … факт замитнення в Україні по одному коду класифікації і факт розмитнення по іншому коду, але варто врахувати, що в нас немає уніфікованих норм між нашим законодавством і законодавством Європейського Союзу…. Європа має чотири  класи якості деревини. А ми маємо три. Наші підприємства експортували ту сировину, яка підходить під класифікацію дров’яної сировини, і яка в Україні не переробляється, переробки як такої в Україні немає. Тому вона вивозилася на експорт, отримувалася валюта, яка йшла на розвиток цих підприємств», – визнає заступник голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимир Бондар.

Взагалі-то, за підписаною в 2014 році Угодою про асоціацією з ЄС Україна має привести свої стандарти класифікації деревини до європейських. Але не дуже поспішає це робити. В  класі 79 «Деревообробна промисловість» Державного  класифікатора  на сьогодні налічується біля 300 чинних або частково чинних ГОСТів, що підлягають скасуванню. Тож, аби закрити митні шпарини,  через які держава несе колосальні збитки , можливо,  варто почати з шпарин у законодавстві?

Варто, мабуть, і глибше розібратися і з фінансово-господарською діяльністю лісової галузі з точки зору її ефективності і відповідності цивілізованому  ринку.

Після введення мораторію на вивіз за кордон лісу-кругляку Державне агентство лісових ресурсів України оголосило курс на переробку деревини лісгоспами у власних цехах.  І тепер вони радісно  рапортують про збільшення обсягів такої переробки і отриманих валютних надходжень. Але нам радіти тут нема з чого.  І не тільки тому, що  порівняння показників сьогоднішньої  діяльності лісгоспів з показниками минулих років не зовсім коректно, оскільки щорічно росте інфляція, ростуть ціни, а чогось нового в своїй діяльності лісгоспи не впроваджують.

Для прикладу візьмемо лісове господарство Сумщини, яке вважається лідером галузі в Україні. По-перше, деревину лісгоспи тут беруть нижче її ринкової вартості,  самі у себе по ціні,  яку визначають, користуючись своїми внутрішніми документами,  і роблять з неї переважно пиломатеріали. По-друге, декларують, що  використовують некондиційну деревину, а насправді  беруть для цього сосну третього сорту, яка через це не попадає на ринок,  де має шалений попит, до інших переробників. По-третє, ці пиломатеріали, які мають первісно занижену вартість, відразу, йдуть на експорт без будь-яких конкурсів і  торгів.

Що маємо в  результаті ? В результаті лісгосп дійсно отримує дохід, але значно менший, ніж міг отримати, та головне – програє держава, яка мала б отримати більше надходжень у вигляді митних платежів і податків.

На що витрачається час цього циклу? Спиляти дерево –  розпиляти колоду на дошки –  доставити їх в пункт відправки – оформити митні документи? На те, щоб лісгосп отримав той же самий дохід, який міг би отримати просто продавши цю деревину у вигляді кругляку на торгах?

Так само радісно повідомляється  і про модернізацію лісгоспами процесів переробки, під якою криється придбання обладнання по виготовленню все того ж пиломатеріалу. Тобто не йдеться про поглиблення процесів переробки, розширення асортименту і якості продуктів переробки. Така «модернізація» має на меті лише нарощування і далі обсягів виготовлення елементарних брусків на експорт за заниженими, нагадаємо, цінами.

Втім, це не означає, що переробку деревини в лісгоспах треба ліквідувати, її просто треба поставити в ринкові умови. Хочете переробляти – купуйте деревину  на відкритих торгах  за реальною ринковою ціною. І тільки тоді стане зрозуміло, наскільки  професійно лісгоспи можуть займатися виробництвом.

Зазначимо, що переробка, взагалі-то,  і не головна функція лісгоспу. Лісгосп має садити ліс, доглядати за ним і оберігати.  І, за логікою,  збільшуючи площі відновлених насаджень, скорочуючи цикл «виростив-спиляв-продав», саме таким чином, в першу чергу, покращувати  свої фінансово-господарські показники. І звітувати про створення нових робочих місць, збільшуючи кількість тих, хто його доглядатиме, а не пилятиме.

Замість цього шукаються ходи, як спиляти ліс і не подати його на відкритий ринок, самим переробити і отримати  максимальні вершки для себе.

Але як краще для держави і для всіх нас?  Адже за Конституцією власником лісових багатств України є – ми,  її народ,  і нам не байдуже, наскільки ефективно розпоряджаються нашою власністю.

До чого варто придивитися, щоб зупинити ті струмки, якими течуть повз державної казни фактично державні гроші? На те, як в принципі реалізується лісгоспами деревина. Який процент з того, що лісгоспи спиляли, реалізується.  Чи є кращі способи реалізації? Чому ними не реєструються комерційні запити з ціною більшою, ніж та за якою вони продають ліс/   Чому спалюються порубкові рештки – сучки, верхівки дерев, якщо на них є замовники.

Чим на сьогоднішній день визначені механізми торгівлі лісом в Україні?  Нагадаю, що  рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 березня 2018 року визнано незаконним та нечинним Наказ Держагентства лісових ресурсів України від 19.02.2007 року №42 «Щодо вдосконалення механізмів продажу необробної деревини».

«Тепер всім очевидно те, що зацікавлені учасники ринку мали можливість анулювати наказ №42, основна функція якого зводилася до прикриття корупції в системі органу виконавчої влади у сфері лісового господарства, як мінімум 7-8 років тому», – писав , коментуючи рішення суду, сайт lisportal.org.ua.

Анульований наказ хоча і заганяв лісгоспи на застарілі корупційні торги «з молотка», але в ньому все ж були прописані  якісь загальні правила реалізації деревини. Тепер же замість нього є лише необов’язкові  до виконання рекомендації. А чи пробували лісгоспи торгувати краще без цих рекомендацій?

Список запитань можна продовжувати і далі. Наприклад, чи ведуть лісгоспи претензійну роботу з своїми контрагентами, які не дотримуються умов договорів? Адже так була відбудована система аукціонів, що по договору/контракту лісгосп отримує лише 5% гарантованих грошових внесків по найвищій ціні. Потім замовник ліс не вибирає,  і 95%, що залишилися  нереалізованим, продаються вже по так званим  «прямим договорам»  по мінімальній стартовій ціні аукціону. А оскільки зараз взагалі правил немає, то  ціну для деревообробника директор лісгоспу буде визначати «за кольором його черевиків»?

Як реалізується галуззю затверджена Урядом Концепція розвитку цифрової економіки , який відсоток лісу продається сьогодні на електронних торгах? Наскільки відповідають світовим стандартам умови продажу лісу в Україні, наскільки прозорий цей ринок? Врешті-решт, на кого працюють визначені Державним агентством  лісових ресурсів пріоритети? На державу чи виключно на Агентство і тих, хто кормиться з тіньових схем продажу лісу?

Поки ми не отримаємо відповідей на ці запитання,  не матимемо ні реальної  картини стану  в лісовому господарстві,  ні об’єктивної оцінки ефективності його економіки. Без їх оприлюднення Держагенство лісових ресурсів і далі маніпулюватиме цифрами, а мільярди гривень і далі будуть пливти повз державний кошик.

Р.S. Коли матеріал готувався до друку,  на «Українському лісовому порталі» з’явився коментар Михайла  Попкова, експерта міжнародного проекту FLEG,  спрямованого на боротьбу з незаконними діями в лісовому секторі, до візиту на Рівненщину вже згаданого нами заступника Голови Держагентства лісових ресурсів України Володимира Бондара. Процитувати цей коментар  вважаємо важливим, адже він, як і інформація   Earthsight,  підтверджує  і узагальнює усе до цього вищевикладене  нами.

Судячи з повідомлення  прес-служби Агентства лісових ресурсів, головною метою  візиту Бондара у лісгоспи на кордоні з Європою  було нарощування експорту до ЄС пиломатеріалів з тієї самої деревини, яка в Україні вважається некондиційною,  і придбання для цього відповідного обладнання.

«За три роки (2015-2017 рр.) обсяги переробки лісгоспами збільшилися більш ніж на 50%  і якщо темпи росту збережуться, то через 5 років вони досягнуть  4 млн. кубометрів, – пише експерт в статті з красномовним заголовком-запитанням  «Лісівники активно інвестують в деревопереробку. Що це? Державна політика чи самоуправство?»

«Негативні наслідки цього добре відомі, – вважає  Михайло Попков, –  але Держлісагентство їх не визнає, стверджуючи, що без деревообробки «лісове господарство – ляже». У  зв’язку з цим нагадую:

– переробка деревини не відноситься до лісогосподарської діяльності. Її розвиток на лісових підприємствах створює конфлікт інтересів;

– державні лісові підприємства забирають деревину для переробки по собівартості поза будь-яких відкритих  процедур торгівлі. Це порушує  правила чесної конкуренції і загрожує судовими розглядами;

– на вартість деревини, що йде на переробку, не нараховується ПДВ, що веде до прямих економічних втрат держави і ставить приватних деревообробників в нерівні умови;

– державні лісові підприємства мають можливість маніпулювати якістю деревини,  по звітності перероблюючи паливні дрова, а фактично ділову деревину;

– Держлісагентство не показує економічні показники деревопереробки, у зв’язку із чим складно цінити її конкурентоздатність;

«В будь-якому випадку стратегія розвитку деревопереробки в системі Держлісагентства повинна бути економічно обґрунтованою і публічною (Кінець цитати).

Дмитро Плетньов

No Comments
Іван Савченко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.