Movember, або Що треба знати про небезпечну чоловічу хворобу

Щороку в листопаді відбувається акція Movember, яка має на меті збільшити кількість виявлень раку простати ранньої стадії, забезпечити діагностування, ефективне лікування та знизити число смертей, яких можна уникнути. Рак простати вважається одним із найбільш поширених онкологічних захворювань серед чоловіків по усьому світі і за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я входить в п’ятірку онкохвороб, які стають причиною смерті. Більше про хворобу, її діагностику та лікування розповість Володимир Сікора, доцент кафедри хірургії та онкології, кандидат медичних наук, завідуючий курсом урології Медичного інституту СумДУ.

– Смертність людей від новоутворень зростає. Принаймні про це свідчать статистичні дані. Володимире Віталійовичу, можете пояснити з чим це пов’язано?

– Перший фактор – це екологія. Другий – харчування. Що ми їмо, які в їжу додають канцерогенні речовини – не знаємо. Вода, яку ми п’ємо, теж чиста тільки умовно. Не можна сказати, що це напряму впливає, але сприяє цьому, що може негативно позначатися на стані здоров’я. Не виключаємо й генетику,професійні шкідливості. Раса має значення. Скажімо, на онкологію менше хворіють азійці, а от європейці, американці, австралійці хворіють частіше.

Зараз рак молодіє. Зокрема, й рак простати. За статистикою наші показники захворюваності менші ніж в Європі, але це не говорить про кількість захворювань. Просто там краще виявляють хворобу, бо краща діагностика. До того ж наші люди не звикли обстежуватися самі. Та й сама держава не проявляє зацікавленості саме у своєчасному обстеженні.

– Чи можна захворювання попередити?

– Якби це можна було зробити… Оптимальний же спосіб профілактики – регулярні профілактичні обстеження.

– Як вчасно помітити, що є проблеми зі здоров’ям і оцінити серйозність ситуації?

– Підступність раку простати в тому, що він довгий час може маскуватися під інші захворювання, а проявляється на пізніх стадіях, коли хірургічне чи гормональне лікування вже майже не можливе. Клінічні прояви нічим не відрізняються, скажімо від аденоми, хронічного простатиту, але є методи діагностики, які треба проходити кожному чоловіку після 40 років. І вважаю, що така норма мала б бути закріпленою на державному рівні. От я, лікар, спілкуючись зі своїми знайомими, із жахом для себе відмітив, що уролога відвідує мало чоловіків. Ще менше роблять аналіз на простат-специфічний антиген (ПСА). Саме цей аналіз, а також ректальне обстеження необхідно робити всім чоловікам після 40 років. У разі, якщо необхідно, то далі лікар призначить додаткові обстеження – трансректальне УЗД, МРТ, біопсію простати, що допоможе поставити точний діагноз.

Всі обстеження можна зробити в КУ «Сумська міська клінічна лікарня №1» і отримати професійну консультацію. ПСА -це процедура платна, але мова не йде про захмарні цифри – в залежності від медичного центру це обстеження може коштувати до 200 грн. Ще раз хочу наголосити, що симптомів чекати не треба. Коли вони з’являться – буде пізно.

– Багато людей бояться почути діагноз «онкологія» і не в останню чергу через те, що «грошей на лікування все одно немає» і до останнього відтягують візит до лікаря. Що можете порадити таким людям?

– У жодному разі не варто відкладати візит до лікаря. На ранніх стадіях все чудово лікується. Сам рак простати дуже злоякісний. Він проявляється множинними метастазами у першу чергу в кістки. Відтермінування візиту до лікаря призводить до незворотних процесів. Діагноз рак, особливо зараз, у жодному разі не значить вирок. Люди живуть, боряться. Чи не щороку винаходяться нові препарати, нові методи лікування, нові методи оперативних втручань. До речі, вже скоро, скажімо, лапароскопічні операції робитимутьтся без втручання людей, це робитимуть роботи. У США вже це є, у Європі практикують 50 на 50.

– Наскільки наша медицина відстає від тієї ж європейської. Да що там, – від російської та білоруської, куди наші земляки також їздять лікуватися?

– Ми зараз тимчасово відстаємо технічно від провідних європейських країн в апаратному обстеженні і хірургічному лікуванні. Ці країни закінчують робити те, що ми тільки починаємо. У нас немає жодного апарату Da Vinci – це робот-хірург, що досить успішно робить операції. Нещодавно спілкувався з колегою з Анголи, і уявіть, там цей апарат є.

– Чи ведеться статистика скільки українців лікуються в Україні, а скільки за її межами?

– Статистики скільки лікується за кордоном, стільки вдома – немає. Бо часто люди самі шукають лікарні, їдуть і лікуються. Треба розуміти, що лікування за кордоном не дешеве і не кожен може собі це дозволити. Втім, я налаштований оптимістично щодо української медицини. Реформи нехай і повільно, але впроваджуються, нове обладнання ми отримуємо, бачу це по нашій лікарні, кадри готувати вміємо. Для успіху залишається зробити не так багато кроків. І один з них має робити сам пацієнт – навчитися дбати про своє здоров’я і проходити регулярні профілактичні обстеження.

Спілкувалася Світлана Алова

 

No Comments
Іван Савченко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.