У лабіринтах слів і дій політичних партій

Вони нас нескінченно надихають («справедливість є і за неї варто боротися» ) і пропонують бажане («стабільність і добробут» чи «життя по-новому»), обіцяють і підкуповують. Добігає свого кінця чергове десятиліття, а ми знову і знову голосуємо не за діла, а лише за обіцянки. Ми – «політичний консьюмтаріат» – споживачі найнеймовірніших політичних обіцянок-побрехеньок, любителі патріотичних гасел, пліток і міфів, «політичної гречки»… Ми легко довіряємо і безвідповідально голосуємо.

Хто лукавить?

Законодавець, який приймає поправки до закону «Про політичні партії в Україні» (2001), але ніяк не встигає за реаліями політичного процесу, виявляючи дивну неспроможність до унормування механізму легітимації і повноцінного контролю за тими, хто називає себе партіями. Лукавлять міністерства і відомства, які спостерігають за функціонуванням 354 “партій”, про значну частину з яких можна писати «партії в Україні», але жодним чином не «українські партії».

Лукавить суспільство, яке (при нагоді) із задоволенням корумпується цими чужими/своїми партіями.

Зрештою, лукавлять самі партії. Найперше — парламентські політсили. Адже, як свідчать їхні звіти про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2017 р., подані до НАЗК, у них — серйозні негаразди. Найперше, — не всі парламентські партії мають місцеві організації, які в установленому порядку набули статус юридичної особи. Зокрема, увагу привертають «Радикальна партія Олега Ляшка» та «Народний Фронт» у яких, як зафіксовано у звітах, — жодного осередку! Жод-но-го!

А як же закон, той, який все ще вимагає від політсили «протягом шести місяців з дня реєстрації»  забезпечити «утворення та реєстрацію… своїх обласних організацій у більшості областей України»  і т. п.? А як ці партії без осередків проводили виборчу кампанію у 2014 р. і збираються брати участь у виборах до Верховної Ради України у 2019 р.? Від імені кого?

«Народний Фронт»

Найбільш фінансово потужна політсила 2017 р., оскільки почерпнув з держбюджету (за результатами парламентських виборів 2014 р.) значні кошти. «Утаємничивши»  свою партійну мережу, «Народний Фронт» прозвітував про наявність у нього 630 працівників  «апарату». Тобто мережі осередків нема, а апарат — є. Можна припустити, що ці «працівники» є свого роду «уповноваженими на місцях», які за потреби організують підтримку партії в регіонах. Цілком можливо, що не всі з «уповноважених» мають квитки політичної сили, якій вони надають ті чи інші послуги. Але очевидно одне: усі вони добре оплачувані, адже, отримавши із держбюджету 113 млн.753 тис.500 грн.  на заробітну плату, «Народний Фронт»  витратив 31 млн. 687 тис. 576 грн (приблизно 28% коштів). Якщо взяти до уваги, що на сплату за оренду приміщень витрати партії становили 30 млн.278 тис. 025 грн, а на на теле-, радіорекламу та рекламу у друкованих ЗМІ  політсила витратила 23 млн. 585 тис.103 грн., то в сумі це становитиме 75,2% від отриманих з держбюджету наших з вами (платників податків) коштів.

«Радикальна партія Олега Ляшка»

Отримавши із держбюджету 38 млн. 257 тис. 900 грн., за вказаними статтями витратила, відповідно, 9 млн.284 тис. 342 грн. (зарплата для 136 працівників «апарату»?), 2 млн. 038 тис. 989 грн. (оренда приміщень і транспорту) та 13 млн. 949 тис. 508 грн. (реклама), або 67,6% коштів платників податків. Партія, як і вищеназвана, не мала витрат на утримання місцевих осередків.

«Блок Петра Порошенка «Солідарність»

Річний звіт партії на сайті НАЗК взагалі відсутній (політсила має привілеї чи, просто, не законослухняна?). Утім, агентство розмістило 25 звітів «територіальних»  та 4 «міських»  організацій партії. Останні інформують про своє місцезнаходження у Дніпрі, Коломиї, Кременчуці та Полтаві, але працюють без найменшого апарату.

Не надавши “Звіт…” для розміщення на сайті НАЗК, політсила, утім, розмістила документ із аналогічною назвою на власному сайті, зауваживши, що більше половини суми, отриманої із держбюджету (67 млн. 643 тис.629 грн із 112 млн. 103 тис. 600 грн.), вона витратила на утримання місцевих осередків. 9 млн. 418 тис. 300 грн. — на зарплату (42 «працівникам апарату».  Більше, якщо не помиляюся, ніж 18,5 тис. грн на місяць. На оренду приміщень — 1 млн. 382 тис. 998 грн., телерекламу — 3 млн.005 тис. 000 грн. Крім того, на відміну від згаданих колег по парламенту, політсила активно витрачалася на видавничу (6 млн. 951 тис.138 грн.) та міжнародну діяльність (1 млн. 310 тис.391 грн).

Відсутність чи незначна кількість осередків особливо впадає в очі на тлі ресурсу ВО «Батьківщина», у якого, за моїми підрахунками, налічується близько 655 місцевих організацій. Це — своєрідний рекорд, адже із 210 партійних звітів, поданих до НАЗК за 2017 р., 96 партій заявили про повну відсутність партійної структури (45,7%).
А що у інших?

Аналіз структури ще 90 політсил засвідчив, що:

21-30 місцевих організацій мають 25 політичних сил (або 21,92% від 114 політсил, що мають мережу);

11-20 — має 31 партія (або 27,19%);

6-10 — 6 політсил (або 5,26%);

2—5 — 17 партій (або 14,91%);

по одній  місцевій організацій — 11 політичних партій (або 9,64% від 114 політсил).

Низка партій, які без мережі місцевих організацій чи з невеликою мережею, не має й рахунків у банках. Не маючи справ з фінансами, вони, можна припустити, не проводять з виборцями жодної роботи, яка б вимагала грошей («Право І Справдливість», «Порядок І Справедливість», «Піратська Партія України», «Побратими України» та ін.). Таким чином, маємо партії, які як суспільний інститут у переважній більшості — малоспроможні утворення.

Рейтинг партій з найбільшою кількістю місцевих осередків, а, отже, й тих, які, швидше за все (спрогнозую!!!), братимуть участь у всіх грядущих виборчих перегонах, шо матимуть місце в країні, віддзеркалює таблиця.

Прикметно, що будучи лідером процесу розбудови партії, ВО “Батьківщина”, утім, як свідчить “Звіт…” за 2017 р., не витратила й копійки на їхнє утримання. Отримавши з держбюджету 29 млн. 182 тис. 200 грн, політсила 3 млн. 675 тис. 056 грн з них витратила на зарплату, ще 7 млн. 233 тис. 860 грн. — на оренду приміщень і транспорту. Більше 30% коштів платників податків — 10 млн. 013 тис. 013 грн. — «з’їла» телереклама.

Зрештою, «Опозиційний Блок» та «Об’єднання «Самопоміч»  прозвітували про функціонування партійних мереж, відповідно, із 77 та 74 місцевих організацій зі статусом юридичної особи.

«Опозиційний Блок»

З держбюджету отримав 48 млн. 467 тис. 700 грн. Витрати партії за статтею «заробітна плата» становили 2 млн. 869 тис. 743 грн., «оренда приміщення»  – 5 млн. 070 тис. 599 грн. «Опозиційний Блок», як і «Блок Петра Порошенка «Солідарність», зазначив витрати на утримання регіональних відділень — 20 млн. 169 тис.167 грн. На видавничу діяльність політсила витратила 979 тис. 602 грн., трохи більше  на зовнішню рекламу (1 млн. 099 тис.099 грн.), а найбільше партійних фінансів пішло на телерекламу — 12 млн. 025 тис. 820 грн; на розміщення реклами на радіо партією було витрачено 26 тис. 750 грн. Таким чином, загалом на рекламу політсила витратила 13 млн. 151 тис. 670 грн., або більше 27% від виділених з бюджету, давши ще один приклад витрати грошей платників податків з блискучою легкістю.

«Об’єднання «Самопоміч»

Отримало з бюджету 100 млн. 643 тис.500 грн. На заробітну плату було потрачено 17 млн. 626 тис. 649 грн., оренду приміщень — 656 тис. 746 грн, на оренду транспорту — 67 тис. 603 грн. Витрати на рекламу (значно скромніші порівняно з іншими парламентськими партіями) на телебаченні становили 2 млн. 833 тис.663 грн., на радіо — 946 тис. 297 грн, у друкованих ЗМІ — 578 тис. 825 грн. Крім того, партія витратилася на зовнішню рекламу — 691 тис. 562 грн. і на видавничу діяльність — 17 млн. 938 тис. 082 грн. На функціонування місцевих осередків витрат не було.

Таким чином…

Таким чином, кошти, виділені з держбюджету парламентським партіям, та – ширше – загалом партійні фінанси, витрачаються обмеженою групою людей на чолі з лідером. Структура цих витрат — абсолютно довільна у кожної політсили, але «акцентом витрат» є витрати на заробітну плату «працівників апарату» та на телерекламу. Рейтинг партій за витратами на рекламу у 2017 р. мав такий вигляд:

— найбільше коштів з держбюджету на рекламу витратила «Радикальна партія Олега Ляшка» — 36,46%;

— друге (умовне) місце посіло ВО «Батьківщина», витративши 34,31% виділених бюджетних коштів;

— третьою політсилою, яка потужно переймалася саморекламою, виявився «Опозиційний блок», що потратив 27,13% бюджетних коштів на саморекламування;

— «Народний Фронт»  витратив на рекламу 20,73 % наших коштів;

— різко відстало від своїх парламентських колег «Об’єднання «Самопоміч», витративши на рекламу лише 5,01% коштів, виділених з державою на проведення статутної діяльності;

— про найменші витрати відзвітував Блок Петра Порошенка «Солідарність» — 2,68%.

Спонсори

У звітах парламентських партій (попри закріплення у статутах наявності фіксованого членства та обов’язку сплачувати внески) сплата членських внесків не зафіксована. Партії мають спонсорів, якими виступають переважно юридичні особи. Спонсорські надходження найбільшими були у «Народного Фронту» (близько 450 тис. грн) та «Об’єднання «Самопоміч» (близько 390 тис. грн.).  Натомість «Опозиційний Блок» отримав від спонсорів, якщо вірити звіту, у рази менше (близько 10 тис. грн). Попри це, фінансові витрати парламентських партій у 2017 р. знаходилися приблизно у межах сум, отриманих з держбюджету.

Звітність політичних сил актуалізує питання приховування ними коштів, як й інформації щодо сфер їх витрачання (безконтрольний друк «джинси», функціонування партійних сайтів,  оплату послуг політтехнологів). Партії готові сплачувати 6 тис. грн штрафу (згідно із законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції»), але не подавати чесного звіту і не втратити певну частину коштів, які держава може конфіскувати. Вони досить уміло «ховають гроші».

Популізм

Еліта того чи іншого регіону перед місцевими виборами 2015 р. (як це стає все більш зрозумілим з часової відстані) вдавалася до популізму, шукаючи інструментів зміцнення своїх власних позицій, свідченням якого була відсутність програм розвитку регіонів, місцевого самоврядування тощо. У разі декларування програми змін, ці (обіцяні) зміни не були досяжними, оскільки у низці випадків політична сила оминала питання меж компетенції регіональної влади чи місцевого самоврядування (здійснення обіцяного не відповідало політико-правовим реаліям України), уникала розробки і пояснення механізму досягнення мети і характеристики ресурсного (у т. ч. фінансового) забезпечення реалізації завдань. Тож обіцянки фактично нічим не підкріплювалися, але для виборця звучали заманливо.

Таємницею для виборця залишалися процеси в партіях, які невтомно обіцяли «європейськість, демократизм, прозорість», а між тим їхні лідери прийшли із лав політсил, дуже далеких і від європейськості, і демократизму, і прозорості. Виборець відчував своєрідний «розрив шаблону»…

Зразок «високого популізму» — звернення Сергія  Капліна (восени 2016 р.) на День міста до полтавчан: «Я вітаю земляків із нашим спільним святом — Днем нашого неповторного міста. …Полтава завжди яскраво вирізнялася з поміж інших українських міст. Сьогодні ж … команда соціал-демократичної партії докладає всіх зусиль, аби вона стала №1. Полтава — це унікальний, надзвичайно неординарний, надзвичайно прекрасний край. І вся Полтавщина і Полтава завжди буде, я обіцяю вам, гриміти на всю країну, потім — на всю Європу, потім на весь світ. У Полтаві буде і свій Президент, і свій Прем’єр, і майбутні міністри, у Полтаві будуть свої герої, які прославлять її на всю Європу і на весь світ». Такий запал  — акцентування унікальності міста й регіону, оцінювання його неординарності, беззастережність обіцянок «гриміти на всю країну…всю Європу…весь світ», жага «ополтавщення» України «своїм президентом, прем’єром, міністрами, героями» та ін. — якраз і є рафінованим зразком популізму. Магією слів у дії, яка «паралізує» мислення виборця.

Джерело: https://dt.ua/internal/mizh-lukavstvom-mesianstvom-i-populizmom-u-labirintah-sliv-i-diy-politichnih-partiy-276526_.html

No Comments
Іван Савченко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.