У резонансній статті про сумнівні закупівлі для АТО фігурує і підприємство Сумщини

У лютому на Мюнхенській конференції з безпеки президент Петро Порошенко із задоволенням розповів іноземним партнерам, що Україна витрачає на оборону близько 6% ВВП, або 179 млрд.грн. Однак він не став говорити про те, що майже 20% бюджету Міністерства оборони— його розмір на 2018 рік становить 83,3 млрд. грн — йде на секретні закупівлі.  І що до них причетні високопосадові представники президентської команди і парламентської коаліції. Згадується у статті на цю тему в журналі  «Новое время» №13 від 5 квітня  “Служили два товариші” в цьому контексті і  одне з підприємств на Сумщині.

“Найчастіше в контексті подібних (тіньових – Xpress) угод експерти і парламентарії, які знайомі з ситуацією в оборонній сфері, називають двох людей, – пише журналіст  Іван Вирстюк. – Перший — це Олег Гладковський, заступник секретаря Радбезу (РНБО), давній діловий партнер глави держави, який контролює автомобільну корпорацію “Богдан”. Другий — Сергій Пашинський, представник фракції Народного фронту (НФ) і глава парламентського комітету з питань оборони. Зовсім нещодавно він ще й очолював наглядову раду держхолдингу Укроборонпром, що об’єднує військово-орієнтовані виробничі активи країни.

“Грошові потоки в оборонці поділено між БПП [Блок Петра Порошенка] та НФ, щоб ніхто не був скривджений”, — упевнений Сергій Лещенко, депутат БПП і член антикорупційного комітету Верховної ради (ВР).

Бойові машини грошей

Один із найдивніших контрактів, укладених Міноборони  в 2016–2017 роках, стосується постачань Житомирським бронетанковим заводом (ЖБЗ) бойових машин піхоти (БМП).

Підприємство купувало списані з озброєння БМП-1 1980-х років випуску у компанії Wtorplast із Польщі. Польська компанія натомість спочатку купувала їх у чеської компанії Excalibur Army по €20–25 тис. за одиницю — за ціною металобрухту, згідно з документами, наявними в розпорядженні НВ. Wtorplast розбирала БМП — відділяла башти від шасі.

Далі ЖБЗ завозив усе це окремо в Україну: кожна башта оцінювалася в $66 тис., а кожне шасі — по $99 тис. Завод “ремонтував” БМП — просто з’єднував раніше розібрані частини. Вартість робіт становила ще $40 тис. за одиницю.

В підсумку БМП вартістю €20 тис. обходилася українському оборонному бюджету в $205 тис. Тільки торік у рамках контракту з ЖБЗ Міноборони закупило 200 бойових машин, витративши на них $41 млн.

Військові експерти дивуються, навіщо взагалі міністерству купувати старі БМП, ще й за кордоном. Так, Харківський тракторний завод виробляє полегшений аналог БМП, розповідає Антон Михненко, аналітик Центру досліджень армії. Крім того, є розробки, що дозволяють виробляти БМП в Україні.

Один із бізнесменів, причетний до поставок, на умовах анонімності розповів НВ, що “кінцевим бенефіціаром цієї схеми є Сергій Пашинський”. А також запевнив, що велика частина контракту — корупційне навантаження.

Сам парламентар від НФ у відповідь на відповідне питання редакції впевнено заявив: “Я не те що не маю, а теоретично не можу мати комерційних відносин із ЖБЗ”.

Ще один сумнівний контракт торік реалізував шосткинський завод Імпульс, що входить до структури Укроборонпрому. У квітні 2017 року підприємство продало кіпрському офшору PH Strategic Business Limited 109 пакетів детонаторів за заниженою ціною — за €95 тис. Потім їх у кіпрського офшору вже за ринковою ціною — за €684 тис.— купила сербська компанія Sloboda. Плата пройшла через латвійський банк ABLV, який в лютому 2018-го американський Мінфін звинуватив у відмиванні грошей.

У чиїх кишенях осіла на Кіпрі різниця майже в €600 тис., достовірно невідомо.

Але до поставок детонаторів причетний син Пашинського, який вже два роки очолює відділ зовнішніх контрактів державного Спецтехноекспорту. Саме ця компанія видає ліцензії на експорт озброєнь Його батько-депутат у бесіді з НВ не підтвердив власної причетності до експорту детонаторів. Але і не спростував її. Завіряє подібні контракти в Укроборонпромі Світлана Хромець, заступниця глави цієї корпорації. Раніше вона працювала в компанії Богдан Гладковського.

За словами позафракційного депутата Юрія Дерев’янка з парламентського комітету з питань запобігання корупції, з минулого року тягнеться ще одна історія — закупівля Міноборони радіостанцій для потреб армії.

Навесні 2017-го відомство задумало переозброїти підлеглих, направивши на придбання нових станцій $350 млн.

Претендентами на виконання замовлення спробували стати дві компанії: ізраїльська Elbit, що входить до вищої ліги постачальників подібного обладнання, і турецька Aselsan, скромний за світовими мірками гравець.

У підсумку Міноборони  вибрало турків і придбало у них рації на $100 млн. Пропозиція Aselsan виявилося на 1% дешевше, ніж Elbit. До того ж ізраїльські зразки, на думку експертів, значно якісніші. На світовому ринку турецькі рації коштують на 40% дешевше за аналогічні ізраїльські.

Дерев’янко з’ясував, що Міноборони (МО)  визначило переможця на основі випробувань. Але водночас, за його даними, міністерські чиновники порівнювали нові турецькі зразки і старі ізраїльські. Компанія Elbit готова була надіслати свою новітню продукцію, але держменеджери українського оборонного відомства пропозицією не зацікавилися.

Метод, яким МО оцінювало станції, ще й не відповідав установкам НАТО, впевнений Дерев’янко. Мовляв, структура зв’язку турецьких зразків вибудувана навколо центральної станції, і, якщо противник виведе її з ладу, впаде – все. А ось ізраїльтяни сповідують принцип децентралізації, що різко підвищує живучість радіостанцій.

Ба більше, після випробувань і укладення контракту чиновники МО несподівано з’ясували, що турецькі станції занадто великі, а тому не вміщаються у танки Т-64БВ, для яких їх закуповували.

НВ звернувся до Міноборони із запитом, намагаючись з’ясувати деталі цього контракту, але у відомстві редакцію відіслали до Генштабу. Прес-служба цієї структури натомість запропонувала НВ поговорити про рації з МО.

НВ отримав копію листа Шломо Дагана, одного з топ-менеджерів Elbit, спрямованого в антикорупційний комітет ВР. Автор скаржиться: генерал Володимир Рапко, керівник комісії, що проводила випробування, поспішив оголосити Aselsan переможцем, не дочекавшись закінчення випробувань. А під час самого процесу тестування турецькі станції постійно ламалися.

У прес-службі Elbit НВ заявили, що під час українських випробувань їхня продукція за всіма параметрами перевершила вироби від Aselsan. І додали: “Незважаючи на істотні інвестиції в Україну, зусилля під час випробувань і наші постійні прохання, компанія Elbit так і не отримала офіційного звіту про підсумки випробувань”.

Ізраїльтяни, судячи з їхньої відповіді, готові були передати Україні ще й технології виробництва радіостанцій, а також розмістити в країні своє виробництво.

У листопаді 2017-го ізраїльський прем’єр Біньямін Нетаньягу, за даними Дерев’янка, телефонував Порошенку і просив українського президента розібратися в ситуації, що склалася. Депутат також стверджує, що ізраїльські спецслужби з’ясували: турецьку продукцію лобіювали Пашинський і секретар РНБОУ Олександр Турчинов.

Утім, у Радбезі НВ відповіли, що Турчинов закупівлями не займається взагалі.

Після дзвінка Нетаньягу МО провело повторні випробування радіостанцій, проте все одно віддало перевагу Aselsan. У відповідь на запит Дерев’янка в цій справі міністерство послалося на велику кількість технічних нюансів, за якими турецька продукція більше підходить української армії. На запит НВ у відомстві не відповіли. Що стосується Пашинського, то він упевнений: турецькі станції набагато кращі за ізраїльські.

Є і ще одна структура, яка сьогодні намагається розібратися із закупівлею рацій, — це Генпрокуратура, яка розслідує порушення, допущені МО при укладанні контракту.

Богдан всемогутній

Вітчизняній автокорпорації Богдан останнім часом щастить. Її власник — Олег Гладковський — сидить у Радбезі, та ще й очолює комісію з військово-технічного співробітництва. А сам Богдан отримує хороші держзамовлення.

У Незалежному антикорупційному комітеті з питань оборони (НАКО) НВ повідомили: на початку минулого року Міноборони уклало контракт із Богданом на поставку 100 медичних автомобілів, по $32 тис. за кожен. Тендер відомство не оголошувало, тому що закон дозволяє проводити подібні процедури без конкурсу, якщо вони проходять у рамках секретного оборонного замовлення. Саме так МО й оформило свою заявку.

Але з 50 поставлених на фронт машин, за даними НАКО, менш ніж за рік експлуатації зламалася половина. Проте МО планує придбати ще сотню подібних автомобілів.

Гладковський, коментуючи цей випадок, заявив НВ: перше — про закупівлю машин у Богдана він дізнався з преси; друге — поламалися насправді всього три автомобілі. Хоча раніше представники його ж корпорації визнавали факт поломки 25 медмашин.

Гладковський впевнений: головна причина поломок — неякісне паливо. Міноборони закуповує його у компанії Трейд Коммодіті.

НАБУ розбирається з підозрілою діяльністю цього постачальника. В кінці березня детективи завершили розслідування даної справи. Головного підозрюваного в цьому процесі — Ігоря Павловського, заступника міністра оборони, збирався взяти на поруки сам Гладковський. Суд, правда, відпустив заступника міністра на поруки двох військових.

Міноборони закуповує у корпорації Гладковського ще і вантажні автомобілі. За даними джерел НВ, в оборонному замовленні на 2015-й було передбачено закупівлю 120 вантажівок марки Богдан, вироблених спільно з білоруським МАЗом. Ціна договору — 100 млн грн. У наступні роки розмір замовлення збільшився до 150 автомобілів на рік.

Бронювання Богдан-МАЗів відбувається на заводі Кузня на Рибальському, який належить Порошенку та Кононенку.

Вибравши БогданоМАЗи, Міноборони відмовилося від чисто українського аналога — вантажівок кременчуцького КрАЗ, які на 10% дешевші і постачаються з п’ятирічною гарантією (на відміну від дворічної у Богдана).

Діна Стеганцева, прес-секретар КрАЗ, каже: оборонна продукція їхнього заводу перед поставкою до МО проходить дворічні випробування за рахунок виробника. У той час як Богдан-МАЗ проходять тести тривалістю всього два місяці. Крім того, в цій українсько-білоруській продукції є російські запчастини.

У березні корпорація Богдан заявила: за нових поставок відмовиться від комплектувальних з Росії. Але в КрАЗі відзначають: запропонована нова модель — це зібраний в Україні білоруський МАЗ, який дорожчий за український аналог.

На питання про те, чи не відчуває Гладковський конфлікту інтересів — він і корпорацією Богдан володіє, і високу посаду в оборонному секторі займає, — заступник голови РНБО відповів: “Подивіться на американських політиків топ-рівня — майже всі вони володіють якимись компаніями”.

Богдан, додає держчиновник, він передав під контроль компанії з управління активами ще в 2014 році. Правда, назви цієї структури Гладковський в розмові з НВ згадати не зміг. Згадав лише, що справи у Богдана йдуть зовсім погано.

 Військовий секрет, який не секрет

Надмірна секретність в оборонній сфері — ось що, на думку Дениса Васильєва, експерта з оборонних питань реанімаційного пакету реформ, породжує сумнівні угоди і корупцію в сфері військових замовлень в Україні.

І це вже ні для кого у світі не секрет. У рейтингу Government Defense Anticorruption Index, який складає лондонський офіс Transparency International для моніторингу ситуації з корупцією в оборонному секторі, Україна входить до групи D. Окрім того, найбільш “чисті” країни — це група А, а найсумнівніші — група F. Будь-яка людина, знайома з латинським алфавітом, здогадається, що українська позиція в рейтингу далека від ідеалу.

Щоб якось змінити стан справ, Олена Трегуб, глава НАКО, не пропонує когось саджати. На її думку, варто просто повністю змінити підхід до державних оборонних замовлень, зробивши його більш прозорим і підзвітним суспільству. Нічого, мовляв, розводити тотальну таємничість, — на публічних тендерах можна без проблем для обороноздатності країни закуповувати велику частину звичайних озброєнь. Крім того, варто провести аудит Укроборонпрому, додає Трегуб.

У лютому 2018-го ця держкорпорація отримала непогане щеплення прозорості — членом її наглядової ради став американець Ентоні Тетер, колишній керівник агентства передових оборонних дослідницьких проектів США. Але цього замало.

Зі зростанням витрат на оборону, підбиває підсумки Васильєв, зростає і необхідність ефективнішого використання виділених грошей. Інакше постраждає не тільки скарбниця, а й реальна обороноздатність країни”.

Джерело: https://magazine.nv.ua/ukr/journal/3075-journal-no-13/sluzhili-dva-tovarisha.html

 

1 Comment
Іван Савченко

One thought on “У резонансній статті про сумнівні закупівлі для АТО фігурує і підприємство Сумщини”

  1. Сумно це все! І так по всій країні – переділили сфери впливу і “доять” платників податків!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.