Сумські ЗМІ – не шлюхи, яких активісти мають «імєть», коли їм заманеться

Приводом для цього блогу став пост у Facebook відомого транспортного активіста Wlodek Niedzwied. Його розлютив сам факт того, що місцеві ЗМІ повідомили про придбання за бюджетні кошти для Сум чотирьох нових автобусів. «Рівень убожества місцевих ЗМІ визначається по тому, як часто вони подають дві точки зору, а як часто, навпаки, залишають своїх споживачів лише з однією, безальтернативною». У данному реченні явно пропущено «не»: «не потому, як часто вони подають, а як часто…»  З подальшого слідує, що журналісти мають виконувати за активістів, які доводять, що знаються на темі, їхню роботу.

«Сьогодні стрічка новин по вінця заповнена презентацією нових автобусів. За інших обставин ми б, традиційно, текстово виклали свій погляд на це (а що заважило і що це за обставини? – Xpress)  і, можливо, іноді, зрідка, хтось би подав і декілька точок зору методом простого копіпасту. Але робота журналіста полягає не в тому, аби знехотя покласти до рота готове і розжоване, а самостійно шукати інформацію та респондентів. З цього погляду у нас дно. Непроглядне дно. Принагідно, дякую тим, хто це дно намагається хоча б трохи підсвічувати, як, наприклад, «Данкор»,  – пише активіст.

Уважно у зв’язку із цим перечитав статтю у «Данкорі»  Діани Ольшанської «Новые cумские автобусы: производитель – отечественный, капитал – российский»,  на яку посилається активіст.  До журналістки жодних претензій немає, вона лише викладає факти, але  редакційне завдання до неї «підсвічувається» само собою – знайти компромат на міську владу  у даному факті. І такий знайшовся. У голови читачів вкладається думка, що у Сумах місцева влада працює на країну-агресора.

У статті  повідомляється, що автобуси придбані  «на ПАО «Черкасский автобус» за бюджетные деньги, которым управляет белизский оффшор в интересах российского правительственного банка». Аби не обтяжувати вас подальшими цитатами, даємо посилання на статтю:http://www.dancor.sumy.ua/articles/economics/228740

І що з цього випливає?  Що Суми мали відмовитися від тендерної пропозиції? В КП «Електроавтотранс» детально пояснили чому саме купили ці автобуси, а не інші: « технические требования не содержат ссылки на конкретную торговую марку или фирму, патент, конструкцию или тип предмета закупки, источник его происхождения или производителя.
В рамках финансирования мы хотим приобрести наиболее качественную технику, которая позволит максимально выполнять наши задачи, при этом обеспечивая высокую производительность и экономичность в эксплуатации, а также безопасность пассажиров при перевозке».

Так це чи ні і мають довести транспортні активісти, надавши факти журналістам. Так працює це у всьому світі. Я вже не питаю, які кошти дозволяють вам, активістам, сидіти  весь день, у робочі дні і у робочий час,  у Facebook.

Зауважу, що, незважаючи на блокування постачання до України комплектуючих, які роками вироблялися в Росії , багато підприємств поки не можуть від них відмовитися, бо це призведе до зупинки цих підприємств, безробіття і невиплати заробітних плат. І економіка України ще жива через те, що попри санкції імпорт російських товарів і комплектуючих зріс у 2017році на 40%.

Повертаючись до претензій активістів. Панове, а що вам заважило своєчасно подати свою альтернативну аргументовану точку зору (тендер на автобуси для Сум проходив ще у березні) ?  Чому, запевняючи нас в тому, що ви професіонали у темі, перекладаєте свою роботу на журналістів, які за вас мають шукати «підводні камені» тендерів?

Чи ви вважаєте сумських журналістів  шлюхами,  яких  маєте «імєть», коли вам заманеться? А якщо вам «не дали» (у сенсі , що не надрукували те, на що ви сподівалися), то впадаєте в істерику?

Олександр Гвоздик

 

2 Comments
Іван Савченко

2 thoughts on “Сумські ЗМІ – не шлюхи, яких активісти мають «імєть», коли їм заманеться”

    1. Олександр Гвоздик, як може журналіст написати таку маячню: “але редакційне завдання до неї «підсвічувається» само собою – знайти компромат на міську владу у даному факті”?! Завдання журналіста “підсвічується” професійною місією. “Журналісти – сторожові пси демократії”, завдання журналістики – тримати владу в тонусі. Якщо ви досі цього не зрозуміли, краще не ганьбіть себе.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.