Кредити: як не потрапити до фінансового зашморгу?

Чи не у кожного з нас рано чи пізно може настати момент фінансових труднощів. І, з безвиході, чимало людей вдаються до послуги кредитування, що зараз пропонується різноманітними фінансовими установами. Але наскільки це безпечно? Адже, як стверджують експерти, переважна частина цих установ порушують права своїх клієнтів. Змінити ситуацію на краще зможе ухвалення Парламентом законопроектів №2456-д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення захисту прав споживачів фінансових послуг» та №8055 «Про установу фінансового омбудсмена». Такого висновку дійшли учасники прес-конференції «Захист споживачів фінансових послуг: як покращити становище українців», що відбулася у Харківському медіа-центрі «Час» за підтримки Проекту USAID «Трансформація фінансового сектору».

Підводні камені кредиту

Із чим зазвичай стикаються позичальники? Найбільш кричуще порушення – це нерозкриття фінансовими установами реальної процентної ставки на кредит. Маються на увазі приховані комісії і тому подібне. Про це зазначає заступник керівника Проекту USAID «Трансформація фінансового сектору» Юлія Вітка. Найбільш дорогі, за її словами, короткострокові кредити, прихована процентна ставка за якими може становити до 1600%!

Майже у ста відсотках випадків споживач не отримує повної письмової інформації про кредит і не має змоги порівнювати умови різних фінансових установ і приймати обґрунтоване рішення. Реальна річна процентна ставка (РРПС) та загальна вартість кредиту для споживача не зазначаються у документації у письмовому вигляді та неправильно вказуються усно. За дослідженнями Проекту, проведеними у грудні 2017-го – лютому 2018-го року, тільки чверть консультантів зазначили розмір РРПС і його можна було знайти тільки у 10% паспортів споживчого кредиту.

Чому споживачу важливо знати РППС? Тому що ця ставка включає у себе всі комісії та витрати, що мають бути сплачені фінансовій установі. Натомість консультанти називають розмір номінальної ставки (яка зазвичай низька – 0,01%), але «забувають» вказати про значні комісії за видачу та щомісячні комісії, у результаті яких РРПС становить 200% річних і більше.

Поширеною також залишається заборонена практика нав’язування страхових полісів, коли позичальники не мають можливості на свій розсуд обрати страхову компанію.

Закон на папері і в житті

«Закон про споживче кредитування», що набрав чинності 10.06.2017 року, є першим важливим кроком у вирішенні проблем у цій сфері, вважають фахівці. Він заповнив багато прогалин, зокрема встановивши заборону оманливої реклами «безкоштовних» кредитів; обов’язок фінансових установ надавати стандартну письмову інформацію до укладення договору (паспорт споживчого кредиту); обов’язок розкривати реальну (ефективну) річну процентну ставку у рекламі, усних консультаціях і договорах споживчого кредиту тощо. Однак, як ми писали вище, дослідження Проекту USAID «Трансформація фінансового сектору» довели: вимоги цього закону не виконуються більшістю фінансових установ.

У чому ж причина? «Основною причиною недобросовісних практик є відсутність у регуляторів фінансового ринку достатніх повноважень, особливо права накладати штрафи за порушення справ споживачів, – пояснює Юлія Вітка. – З іншого боку, фінансові установи мало зробили, щоб змінити свої практики та привести їх у повну відповідність до вимог законодавства».

Наразі ніхто з державних органів не контролює ринкову поведінку фінустанов і не карає їх за порушення прав споживачів фінансових послуг, коментує ще один експерт, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності Руслан Демчак. За його словами, проблема в тому, що разом із Законом «Про споживче кредитування» «йшов у пакеті» законопроект 2456-д, який мав надати регуляторам фінансового ринку (Національний банк, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Нацкомфінпослуг) необхідні інструменти правозастосування, тобто перевірки, порушення справ, штрафи та інше. Проте цей законопроект досі не прийнято.

«Поки його не буде схвалено, регулятори не зможуть контролювати виконання Закону «Про споживче кредитування» та іншого законодавства, покликаного захищати споживачів фінансових послуг», – переконаний Руслан Демчак.

Як же захистити свої права?

У зв’язку з частими порушеннями прав споживачів між ними та фінансовими установами виникають спори. Але у конфліктах із ними українці найчастіше залишаються незахищеними. На сьогодні такі спори може вирішувати лише суд. Але, за результатами досліджень, лише 10% українців довіряють українській судовій системі. Більше того – 45% не знають, куди їм звертатися у разі порушення їхніх прав, а 80% просто не вірять, що їхні права хтось зможе і захоче захистити.

Експерти вважають, що дієвим інструментом з розв’язання конфліктних ситуацій між споживачами фінансових послуг і фінансовими установами має стати запровадження установи фінансового омбудсмена, передбачене законопроектом 8055. Це інституція, покликана у позасудовому порядку вирішувати такі спори.

Фінансовий омбудсмен насамперед буде намагатися примирити сторони спору (у країнах ЄС ця процедура є успішною у 60-70% випадків). У разі ж, якщо примирення досягти неможливо, він розглядатиме спір і прийматиме відповідне рішення. У законопроекті закладено механізм призначення фінансового омбудсмена, який дозволить йому бути максимально незалежним. Рішення прийматимуться неупереджено, компетентно та швидко – до 60 днів (для порівняння, українські суди можуть розглядати такі справи 1-2 роки). І, як показує світовий досвід, така неупереджена та професійна інституція користується довірою громадян.

«Цей законопроект – спроба побудувати чесну, неупереджену і, найголовніше, ефективну систему вирішення спорів на фінансовому ринку. Він, у певному сенсі, буде революційним, бо може змінити всю філософію взаємовідносин між фінансовими установами та споживачами. В основі їх буде довіра», – впевнена експерт із захисту прав споживачів фінансових послуг Проекту  USAID «Трансформація фінансового сектору» Тетяна Бурак.

Поки ж, на жаль, статистика не обнадійлива: українці бояться довіряти банкам та іншим фінансовим установам. Близько 37% наших громадян не мають банківських рахунків, а 70% узагалі не мають заощаджень! У порівнянні з європейськими країнами, це дуже низький рівень фінансової інклюзії (фінансова інклюзія означає, що громадяни й бізнеси мають доступ до фінансових продуктів і сервісів, незалежно від доходу, віку, місця проживання чи виду діяльності).

На думку експертів, надання контролюючих функцій регуляторам фінансового ринку та запровадження установи фінансового омбудсмена забезпечить новий рівень захисту прав споживачів фінансових послуг. Наразі багато в чому це залежить від ухвалення Верховною Радою розглянутих вище законопроектів.

Алла Акіменко

 

No Comments
Іван Савченко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.