В Європу через «польське вікно»

Погодьтесь, що досить часто з точки зору здорового глузду ми поводимося дуже незрозуміло. У 90-х роках сумчани виявляли неабиякий інтерес до Польщі. Сотні з них бігали по книжковихкрамницяху пошуках українсько-польських словників, з якими вирушали до цієї країни —  хто упошуках роботи, хто з товаром і з надією «розкрутити» власний бізнес.  Сьогодні «польський ажіотаж» стих, хоча саме зараз, коли ця країна стала вже членом Євросоюзу і, на відміну від України, впевнено розбудовується, польський досвід і українсько-польські контакти можуть стати нам як ніколи в нагоді.

Саме про це ми говорили з уповноваженим Президента (так у Польщі називається міський голова) міста Гожув-Велькопольські по співпраці з країнами Східної Європи Валерієм СЬОМОЮ.

— Пане Валерію, Суми мають партнерські стосунки з декількома європейськими містами, яких раніше називали містами-побратимами. Найвідомішим серед них ще з радянських часів була болгарська Враца. Пізніше до них приєдналися німецьке місто Целле та швейцарський Волен. Про партнерські стосунки з польськими містами Люблін та Гожув-Велькопольські сумчани обізнані набагато гірше. Чим це пояснюється?

 

— Цей парадокс можна пояснити лише тим, що в Сумах недостатньо приділяється уваги цим питанням і на рівні мерії, і в місцевому медіа-просторі. А в Польщі ця справа налагоджена дуже добре. Уявімо, що ми б опитали перехожих на вулицях Сум і Гожува, чи відомо їм про партнерство наших міст. Я переконаний, що мешканці Гожува відповіли б ствердно, а сумчани – ні. Це пояснюється тим, що поляки, на відміну від нас, широко і систематично висвітлюють інформацію про міста-партнери в своїх друкованих та електронних ЗМІ. На сайтах всіх польських міст, в тому числі і у Гожуві-Велькопольському, постійно висвітлюється інформація про життя міст-партнерів, в тому числі й Сум. А на сайті Сумської міської ради ми знаходимо лише короткий опис міст-партнерів. Щоправда, тішить остання інформація про українсько-польський проект «Міста, що розвиваються» як результат візиту делегації міста Люблін до Сум.
Read More…

No Comments
xpress-admin

Тернистый путь на родину

 Наш прославленный земляк Давид БУРЛЮК известен не только как поэт, «отец русского футуризма» начала ХХ столетия, но и неутомимый живописец, оставивший после себя тысячи полотен. Он прожил долгую жизнь, начав творить еще в годы изысканного «серебряного века» русской поэзии. Однако, восторженно приняв революцию, не смог прижиться в послереволюционной России. Лихолетье гражданской войны выбросило Бурлюка, как и сотни тысяч его соотечественников, за пределы Родины. В 1920 году он эмигрировал в Японию, а в 1922-м перебрался в Америку. В США Бурлюк стал знаменитым художником, выставлялся в известных галереях и ведущих музеях. Он много путешествовал, выставки его картин проходили в Германии и Великобритании, Испании и Австралии, на Кубе. На чужбине поэт прожил большую часть жизни и скончался в 1967 году в Нью-Йорке, в возрасте 85 лет.

Сумской краевед и исследователь творчества Д.Бурлюка Александр КАПИТОНЕНКО рассказал нам об одном неизвестном полотне художника, след которого случайно был обнаружен в далекой Японии.
 

Находка на «блошином рынке»

Его Величество Случай весьма часто распоряжается судьбами не только людей, но и их творений.

Некто господин Акира СУДЗУКИ однажды бродил по токийскому «блошиному рынку» и в одной антикварной лавке увидел картину размером 54х46 см, написанную маслом, с изображением летнего пейзажа, внизу которой слева стояла подпись на русском языке «Бурлюк 1921». Господин Судзуки-сан мог пройти мимо, если бы не одно давнее жизненное обстоятельство: много лет тому назад скромный японский служащий увидел объявление, в котором все желающие приглашались на курсы по изучению русского языка. И молодой Акира решил попробовать. В результате по прошествии многих лет он создал собственное бюро технического русско-японского перевода, несколько раз побывал на советском Дальнем Востоке в качестве переводчика, увлекся культурой Страны Советов. Предметом же его пристального внимания стало именно творчество Давида Бурлюка. Узнав о том, что художник два года прожил в Японии, Судзуки-сан исследовал все маршруты его передвижения по территории их страны. Поэтому, увидев неизвестное полотно Д.Бурлюка, он испытал чувство, известное каждому, кому улыбнулся столь долгожданный счастливый случай.

Главным вопросом, конечно же, стало содержание пейзажа. Какая местность изображена на нем? Япония это или иная страна? Господин Судзуки больше склонялся к версии, что это не японский пейзаж – изучая бурлюковские маршруты, ничего подобного он не видел. Но были и сомнения. Так поиски истины привели его на родину художника, в Украину.
Read More…

No Comments
xpress-admin