Руслан Кухарчук: Журналіст має керуватися принципом «не нашкодити», як і лікарі

Приємний тембр, поставлений голос і гарна дикція. У його мові майже відсутні слова-паразити, «екання» та затримки. Говорить лаконічно, досить простими фразами. Дивлячись на цього чоловіка виникає бажання дізнатися, як він зумів навчитися «не творчості, а майстерності». Руслан Кухарчук поділився із нами рецептом власного успіху.

Сьогодні він відомий журналіст, медіа-менеджер, громадський діяч і проповідник. У журналістиці з 2000-го року. За цей час уже встиг підкорити такі телеканали, як НТН, CBN-CIS, ТВі, СІТІ. Працював і в газетах («Столичные новости», «Деловая неделя» та ін.). Наразі володіє кількома медіа-ресурсами: інформаційний портал «Все Новости», сайт «НХМ – Новости Христианского Мира», музичний портал mBlog, журнал INTERESNOOO. Головною своєю заслугою вважає створення Асоціації журналістів, видавців і мовників «Новомедіа».

Про те, як із «малого» провінційного журналіста вирости до гуру вітчизняного медіапростору ми дізналися із перших вуст.

Руслане, яким був ваш шлях до роботи у редакціях київських видань?

— Як усе було? Я сам із Херсонської області, місто Скадовськ. Там займався журналістикою. Потім приїхав у Київ. Відкрив жовті сторінки, в  каталогах знайшов контакти редакцій, повиписував адреси. Далі почав просто їздити в редакції. Звісно всюди мені відмовили, бо ніхто не знав мене. В одному місці так трапилося, що в редакції звільнилося місце і я спробував себе. Так і закрутилося.

У моєму житті був лише один випадок, коли мене запросили, бо знали вже на той час. А на початку ти сам прориваєшся.

Що вам допомогло досягти успіху не маючи при цьому досвіду за плечима?

— Пам’ятаю, як я вперше став головним редактором всеукраїнської християнської газети «КАМЕНЬ Краеугольный». Тоді мені було 20 років і я почав випускати газету. Взагалі в мене ніякого редакторського досвіду не було. То я, як їздив у метро, дивився через плече до людей, які читають газети, бо в самого грошей не було купити. Дивився і все помічав собі: де там заголовок, як фотографія оформлена, як рубрики написані. Вміння знаходити щось цікаве – дуже важливе для журналіста.

З якими труднощами в роботі журналістом ви стикалися?

— Були такі випадки, коли мені надходили замовні пропозиції, але звісно вони не часті. Коли ти працюєш у парламенті й до тебе підходить прес-секретар якогось депутата, пропонує тобі сто доларів за те, щоб ти взяв коментар у його шефа і включив це в сюжет – то тут уже діють твої власні стандарти журналістики. Ніхто тебе не змушує: ти або погоджуєшся, або відмовляєшся. Якщо журналіст хоче говорити правду, то в нього є така можливість.

Були такі випадки, коли ви самі відмовлялися від запропонованої теми?

— Підходить до мене якось випусковий редактор і пропонує зняти сюжет про хлопців-пікаперів. Взагалі я вважаю, що це дурнувата справа, робити про це стендапи і якось їх вихваляти. Звісно я відмовився. Як правило, якщо ти є професійним журналістом і поважною особою в редакції, то завжди тебе будуть цінувати. Насправді є такі моменти, коли з якоюсь темою некомфортно працювати

Як журналіст ви себе реалізували. Чим займаєтеся зараз?

В основному я займаюся Асоціацією, але в мене є кілька журналістських проектів. До прикладу, інформаційний портал «Все новости», а також «Prochurch.info» –  це новини християнського світу.

З якою метою створили Асоціацію «Новомедіа» та які її головні завдання?

— Повертаючись до «Новомедіа», Асоціація існує з 2004 року і її основною метою є об’єднання журналістів та медіапрацівників. Ми виконуємо функцію посередньої ланки між церквами, асоціаціями, організаціями та популярними ЗМІ. Одних та інших хочемо навчити мультимедії. Як зробити матеріал релігійної тематики цікавим і актуальним, як навчити людей надії, у чому важливість створення  інформаційних відділів та департаментів при церквах та інші питання, які ми вирішуємо. Варто нагадати, що в листопаді ми організовуємо великий медіа форум. Це така напівосвітня напіврозважальна програма.

 — Займаючись освітньою діяльністю, у чому ви вбачаєте проблему сьогоднішньої журналістської освіти?

— Основна проблема журналістської освіти полягає в тому, що студенти, приходячи в редакцію, просто не вміють писати. Вони пишуть на рівні шкільних творів. Це, коли люди займаються не журналістикою, а творчою самореалізацією. Буває так, що зовсім немає розуміння жанрів, а представник ЗМІ займається творчістю, а не майстерністю.

 Що є причиною такого становища журналістики в Україні?

— Звичайно журналістика творча професія, але разом із тим, це конвеєрне виробництво, де на кожен жанр є свої критерії. Можливо серед викладачів бракує таких практикуючих журналістів, які б не з підручників розповідали, а з власного досвіду роботи.

Які поради ви можете дати журналістам-початківцям?

— Перш за все – це працювати, практикуватися якомога раніше. Регулярно писати, бути систематичним, щодня робити тексти. Навіть, якщо не працюєш у редакції. Друге – це читати своїх колег або дивитися їх по телебаченню. Дуже важливим принципом навчання є спостереження. Треба вміти читати статті професійно, дивитися сюжети – професійно, все аналізувати.

Ну і звісно не чекати натхнення, а працювати. Людина має вчитися конвеєрно виробляти інформацію, продукувати тексти, відео, аудіо.

Що робити студентам, які не мають можливості працювати в газетах, журналах чи на ТБ?

— Якщо немає можливості працювати в редакції, то займатися блогінгом, громадянською журналістикою. Сьогодні є повно майданчиків, щоб практикуватися без статусу співробітника редакції. Також не забувати про різноманітні тренінги, майстер-класи. Два роки тому я проводив майстер-класи в Сумському державному університеті. Нещодавно ми випустили книгу «Новий журналіст», яка, до речі, є у вашій бібліотеці. Написаний російською мовою підручник Асоціації «Новомедіа», як на мене дуже гарний та сучасний.

У гонитві за цікавими новинами, як не переступити межу між звичайним інформуванням та маніпуляцією?

— Попри те, що журналістика за своєю сутністю є цинічною професією, важливо зберігати цінності, які проявляються в практичних речах: це експерти, до яких ми звертаємося під час написання матеріалу, це наші власні переконання та принципи.

Журналістська професія надзвичайно соціально відповідальна. Журналіст має керуватися принципом «не нашкодити», як і лікарі.

 

 

No Comments
xpress-admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.