У Сумах презентували книгу про земляка, який на сотню літ випередив сучасний розвиток людства

Вчора, 3 жовтня,  у Сумському прес-клубі відбулася презентація  книги «Машина времени» Н.Н. Неплюева», присвячена аналізу сенсаційних соціально-економічних результатів діяльності Хрестовоздвиженського  трудового  братства, створеного наприкінці ХІХ століття в с. Воздвиженське  Ямпільского району.

«Сьогодні, коли людство у ході ІІІ і ІV промислових революцій шукає шляхи переходу до «зеленої» економіки, із подивом приходиш до розуміння того, що багато компонентів прийдешнього суспільства незбагненним чином було вже реалізовано понад сторіччя тому в безпрецедентному за своїм змістом і результатами діяльності Хрестовоздвиженському трудовому братстві, заснованому на землі Сумщини видатним філософом і практиком Миколою Неплюєвим», –  говорить автор книги,  професор, доктор економічних наук Леонід Мельник.

Автор наголосив, що своїм співавтором вважає Валерія Авдасьова, директора народного музею М.М. Неплюєва у селі Воздвиженське Ямпільського району. Фінансову підтримку виданню надала група компаній «Технологія» та її керівник Володимир Заєць, який намагається за можливості втілювати досвід Миколи Неплюєва у своєму бізнесі.

Книга знайомить читача з унікальними результатами діяльності Братства. Тут використовували найпередовіші технології, інструменти, інформацію. У кінці XIX століття були телефонізовані поселення Братства – хутори Воздвиженськ і Рождественськ. Початок ХХ століття приніс електрифікацію і механізацію господарства.

Все населення Братства на рубежі століть безкоштовно здобувало освіту, практично порівняну з сучасною вищою: в цілому в початковій школі та спеціальній сільгоспшколі братчики вчилися 9 років – і це в країні з майже суцільно неписьменним населенням! Братчики, як називали їх місцеві жителі,  отримували музичну та художню освіту. Жителям навколишніх сіл надавалося безоплатне (!) медичне обслуговування.

Крім передового аграрного і промислового виробництва (машинобудування, виробництво будматеріалів, деревообробка), у Братстві була своя театральна трупа, симфонічний оркестр, балетна студія, оркестр народних інструментів, видавничий дім.

Будучи невеликим за чисельністю жителів поселенням (до 600 осіб на початок 1920-х років), Братство подарувало суспільству, без перебільшення, десятки видатних особистостей: вчених, конструкторів, письменників, художників, музикантів, співаків, диригентів, керівників різних сфер народного господарства.

У аномально страшних історичних умовах (дві революції, світова і громадянська війни), розвиток   Братства  неухильно   йшов   висхідною траєкторією.  Завдяки технологіям,  що синергетично пов’язували працю людини з управлінським початком і силами природи, за всю історію Братства тут не було жодного випадку неврожаю. Урожайність у 3-5 разів стабільно перевершувала показники навколишніх господарств.

У сучасних умовах інакше, ніж індустріально-аграрним кластером, господарство Братства не назвали б. говорить професор Мельник.  Його виробництво все більше перетворювалося в інформаційне, а основним продуктом ставала інформація: нові технології різних видів діяльності; виведення нових сортів яблунь, трав, квітів, нових порід тварин. У Братстві вже наприкінці ХІХ століття практично застосовувалося безвідходне виробництво.

У 1929 році радянська влада ліквідувала господарство Братства, а братчики майже поголовно були виселені та зіслані у табори або розстріляні. Але, як виявилося, теорії і задуми Миколи Неплюєва і Трудового братства на 100 років випередили і технології і ідеї, які тільки  зараз опановує людство.

Більше про Миколу Неплюєва і Братство на https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D0%BF%D0%BB%D1%8E%D1%94%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

No Comments
Іван Савченко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.